Спрощено процедуру отримання ліцензії з медичної практики для закладів первинної медичної допомоги

13 березня 2018 року вступила в силу постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1105, якою внесено зміни в Додаток 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики (надалі – Додаток 2).

Відтепер здобувачам ліцензії на медичну практику не потрібно проходити санітарно-епідеміологічне обстеження приміщень, в яких будуть надаватись медична допомогу та практикувати заявлені медичні спеціалісти. Однак, зазначене спрощення стосується виключно суб’єктів господарювання, які звертаються за отриманням ліцензії і надають первинну медичну допомогу.

Нагадаємо, що первинна медична допомога - це медична допомога, що передбачає надання консультації, проведення діагностики та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів, здійснення профілактичних заходів, що не потребують спеціалізованого втручання. Первинна медична допомога може надаватися в амбулаторних умовах або за місцем проживання (перебування) пацієнта. Надають такий вид допомоги лікарі загальної практики.

Іншими словами, зазначене спрощення процедури отримання ліцензії актуальне лише для приватно практикуючих спеціалістів загального профілю (сімейних лікарів) та поліклінік/амбулаторій. Важливо пам’ятати, що для всіх інших медичних закладів, незалежно від форми власності, та медичних спеціалістів умови отримання ліцензії не змінились.

Окремо зазначимо, що додатком 2 Ліцензійних умов встановлено форму Відомості, яка є основним документом, що подається суб’єктом господарювання для отримання ліцензії на медичну практику та включає відомості про відповідність матеріально-технічної бази (структури медичної установи, оснащення кабінетів) та персоналу (лікарів і молодшого медичного персоналу) ліцензійним умовам. Для правильного заповнення Відомості суб'єкта господарювання про стан матеріально-технічної бази та наявність персоналу необхідно враховувати велику кількість як нормативно-правових, так і рекомендаційних документів, які, де факто, є обов’язковими.