Коментар щодо нормативно-правового регулювання діяльності ТОВ

Пташник Викторія, Асоційований партнер ЮК «Правовий Альянс»

Вікторія Пташник, адвокат, партнер ЮК «Правовий Альянс»

На Вашу думку які першочергові зміни потрібно вносити в нормативно-правове регулювання діяльності ТОВ?

Незважаючи на те, що необхідність прийняття окремого закону про товариства з обмеженою відповідальністю (далі – «ТОВ») обговорюється досить жваво протягом останніх років й ЗУ «Про господарські товариства» зазнав багатьох змін в частині діяльності ТОВ, експерти, що брали участь у відповідних обговореннях та розробці законопроекту, зосередившись на більш конкретних питаннях, на нашу думку, не приділили достатньої уваги більш глобальній проблемі.

Так, юристи, що супроводжують угоди з придбання цілих бізнесів, на практиці стикаються з відсутністю належної диспозитивності в регулюванні ТОВ.

Досить часто M&A проекти передбачають не повну зміну власників відповідного бізнесу, а входження до складу власників нових інвесторів. Це, як правило, потребує укладання окремої угоди між старими й новими власниками бізнесу щодо подальших умов співробітництва й діяльності ТОВ. Недосконалість й зарегульованість українського законодавства змушую бізнес-партнерів структурувати свої угоди з використанням іноземних холдингів. Так, діюче законодавство, а також законопроекти в різноманітних редакціях не дають можливості реалізовувати традиційні для англійського права інструменти інвестиційної діяльності, а саме “tag along”, “drag along”, “deadlock clause”, “call option”, “put option” тощо.

Українське законодавство, зокрема, фактично дозволяє блокувати бізнес в разі виникнення конфлікту між власниками часток в розмірі 50% статутного капіталу (неможливість проведення зборів учасників, неможливість прийняття рішень з питань, що віднесені до компетенції вищого органу управління ТОВ). Крім того, воно не встановлює відповідальності за невиконання обов’язків учасника, не дає можливості встановити право учасника в майбутньому вимагати продати його долю або обов’язку викупити долю інших учасників у випадку неможливості подальшого ведення спільного бізнесу тощо.

Як результат, замість того, щоб купувати долю в ТОВ, інвестори (й навіть резиденти України) структурують свої бізнеси, використовуючи іноземні холдинги, й купівля-продаж долі/акцій відбувається вже на Кіпрі, БВО, в Нідерландах тощо.

Крім того, M&A угоди завжди містять величезні розділи гарантій, які дає продавець і які діють протягом декількох років після реалізації угоди. Враховуючи те, що останній законопроект про ТОВ містив положення про обов’язковість нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу часток, на практиці можуть виникнути величезні проблеми з реалізацією такої вимоги, адже не кожен нотаріус погодиться посвідчувати договір з усіма гарантіями, які прагне передбачити покупець. Це, звичайно, знов-таки змусить сторони M&A угод укладати такі договори не в Україні, а десь за кордоном.

Тому перш ніж приймати Закон про ТОВ треба відповісти на питання: а чи потрібна нам така зарегульованість? Може доцільніше дати змогу самим власникам бізнесу встановлювати правила взаємодії між собою?