Коментар до законопроекту про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування в Україні

Наталія Лавренова, радник, ЮК "Правовий Альянс"

Ініціативи щодо запровадження обов’язкового медичного страхування в Україні не є новими. Проекти законів періодично виносяться на громадське обговорення, але так і не переходять рубіж прийняття .

Медичне страхування покликане забезпечити соціальний захист населення у сфері охорони здоров’я, а саме гарантувати населенню отримання медичної допомоги при виникненні страхового випадку.

У світі є декілька успішних моделей медичного страхування. Однак, запроваджуючи обов’язкове соціальне медичне страхування в Україні, варто враховувати реальні економічні, соціальні та інші аспекти країни.

Обов’язкове медичне страхування для України є новою моделюю, тому однозначно казати про досконалість проекту закону, напевно, зарано. Варто зазначити, що проект закону передбачає запровадження обов’язкового страхування для громадян працюючих за трудовими та цивільно-правовими договорами, військовослужбовців, пенсіонерів, інваліді, дітей до 16 років тощо.

При цьому, формування коштів на медичне забезпечення буде відбуватись за рахунок цільових страхових внесків з доходів громадян, а розмір страхового платежу встановлюватиметься Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України щороку у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Безумовно, новації призведуть до додаткового навантаження на роботодавців і, власне, може призвести до певної тінізації.

Запровадження обов’язкового соціального медичного страхування хоч і обговорюється досить давно, але за умови прийняття законопроекту, є кроком інноваційним. Для втілення цієї інновації необхідним є внесення змін в ряд нормативно-правових актів. Частина таких змін вже запропонована разом з проектом закону, а саме зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування в Україні", Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Закону України "Про страхування", Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України "Про захист персональних даних", Основ законодавства України про охорону здоров'я. Однак додатково необхідно вносити зміни і до інших нормативно-правових актів.