НОВІ КАРАНТИННІ ОБМЕЖЕННЯ! Що робити коли вами зацікавилися працівники правоохоронних органів?

Чергові зміни в законодавстві щодо запобігання поширенню на території України COVID-19 (постанова КМУ від 02.04.2020 р. №255), які також імплементовані на місцях (зокрема на території міста Києва), вже викликали масу питань як фахівців у сфері права, так і кожного громадянина.

Марина Мкртичева, юрист ЮК “Правовий Альянс”

Більшість питань стосуються прав та обов’язків осіб в умовах надзвичайної ситуації та карантину; правомірності обмежень прав та свобод гарантованих Конституцією України та міжнародними нормативно-правовими актами; як діяти коли вами цікавиться чи вступає в діалог поліція, чи означає це автоматично, що ви потрапили в халепу, чи загрожує вам адміністративна чи кримінальна відповідальність.

Відповіді на ці питання ми надамо в даній публікації за можливості з посиланням на відповідні ресурси, тому надалі про актуальне та головне.

Як всім відомо з 12.03.2020 року до 03.04.2020 р. на території України встановлено карантин. Також на всій території України було встановлено режим надзвичайної ситуації до 24.04.2020 року.

Хоча режим надзвичайної ситуації і не має на меті обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина, а є скоординованими діями з реагування на надзвичайні ситуації та ліквідацію їх наслідків, він може призвести до вжиття заходів достатніх для того, щоб впоратися із загрозою.

Відповідно до ст. 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

ОБМЕЖЕННЯ

Так, відповідно до постанови КМУ від 02.04.2020 р. №255, з 06.04.2020 та до 24.04.2020 року на всій території України набирають чинності наступні обмеження та забороняється:

• перебування в громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту (респіратора або захисної маски, у т.ч. виготовленої самостійно);
• переміщення групою осіб у кількості більше ніж 2 особи, крім випадків службової необхідності та супроводження осіб, які не досягли 14 років (перебування таких осіб в громадських місцях без супроводу заборонено);
• перебувати на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус (відповідно до ст. ст. 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус");
• відвідування закладів освіти її здобувачами, спортивних та дитячих майданчиків, а також відвідування парків, скверів, зон відпочинку, лісопаркових та прибережних зон (крім вигулу домашніх тварин 1 особою та в разі службової необхідності);
• самовільно залишати місця обсервації (ізоляції);
• проведення всіх масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів (з винятками);
• робота суб’єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів (з винятками зокрема щодо лікарень, банків, торгівлі продуктами харчування, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, торговельної діяльності та діяльності з надання послуг громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень, згідно переліку за умови забезпечення персоналу та відвідувачів засобами індивідуального захисту, перебування в приміщенні не більше 1 відвідувача на 10 кв. метрів торговельної площі, а також дотримання інших санітарних та протиепідемічних заходів);
• перевезення пасажирів метрополітенами, залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення, регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі (з винятками та умовами, зокрема дозволяється пересуватися власним легковим автомобілем);
• відвідування пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, тимчасового розміщення біженців, установ і закладів, що надають соціальні послуги, паліативну допомогу, соціального захисту, установ і закладів, що надають соціальні послуги сім’ям/особам у складних життєвих обставинах, крім установ і закладів, які надають послуги екстрено;
• встановлено обмеження постачальникам електричної енергії та природнього газу.

Важливо також зазначити, що визначено перелік осіб, які потребують самоізоляції, де окрім осіб, які мали контакт з хворим на COVID-19, щодо яких є підозра на інфікування/які хворіють на COVID-19 та не потребують госпіталізації, є особи, які досягли 60-річного віку, та до переміщення котрих встановлюються додаткові обмеження.

Для більш однозначного розуміння прав та обов'язків необхідно розуміти, що таке громадське місце — це частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під'їзди, а також підземні переходи, стадіони (ст. 1 Закону України “Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення”).

Разом з цим, згідно розпорядження Керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації від 04.04.2020 року №12 було визначено, що на території міста Києва під поняттям “громадське місце”, слід зокрема також вважати:

• території загального користування: парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури і відпочинку, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; майдани, площі, бульвари, проспекти; вулиці, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; підземні переходи; пляжі; кладовища; інші території загального користування);
• приміщення органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організації усіх форм власності;
• транспорт (у т.ч. який працює у режимі регулярних спеціальних перевезень), зупинки громадського транспорту;
• прибудинкові території, території будівель та споруд інженерного захисту територій, території підприємств, установ, організації та закріплені за ними території на умовах договору.

Контроль за виконанням зокрема визначених вимог, охорону громадської безпеки і порядку, дотримання режиму самоізоляції, вжиття інших заходів, спрямованих на виконання постанови покладається на Міністерство внутрішніх справ, Національну поліцію.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ ТА НОРМ

З метою забезпечення дотримання, зокрема визначених правил та норм, встановлено адміністративну та кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 44-3 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність у вигляді накладення штрафу: на громадян у розмірі від 17 000 до 34 000 грн.; на посадових осіб від 34 000 до 170 000 грн., за порушення правил:

• щодо карантину людей (з постановами Кабінету Міністрів України можна ознайомитися тут):
• санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, встановлених передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб" (а також нормативно-правові акти, регламентовані ст. 2 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, нормативно-правові документи, встановлені Міністерством охорони здоров'я України та Головним державним санітарним лікарем України тут, ін.);
• іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами (наприклад, розпорядження Керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації від 04.04.2020 року №12 по м. Києву).

Протоколи про правопорушення за ст. 44-3 КУпАП мають право складатися органами Національної поліції, охорони здоров’я, органами державної санітарно-епідеміологічної служби, посадовими особами, уповноваженими виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад (ст. 255 КУпАП).

Протокол, у разі його оформлення, складається не пізніше 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у 2-х примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

В подальшому такий протокол, який має відповідати вимогам ст. 256 КУпАП України, надсилається до суду, уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення, за місцем вчинення правопорушення та розглядається у 5-денний строк з дня отримання такого протоколу (ст. 221, 276, 277 КУпАП України).

У разі визнання особи винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, на таку особу накладається адміністративне стягнення, у розмірі визначеному вище.

Законодавцем також встановлено кримінальну відповідальність (ст. 325 КК України) у вигляді:

• штрафу у розмірі від 17 000 до 51 000 грн. або арешту на строк до 6 місяців, або обмеження/позбавлення волі на строк до 3 років — за порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним хворобам, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань;
• позбавлення волі на строк від 5 до 8 років — якщо вказані вище дії спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Під поширенням захворювань варто розуміти умисні діяння особи або необережності (за певних умов), які перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із збільшенням кількості випадків захворювання на одну й ту саму хворобу значної кількості людей.

Разом з цим особу може бути піддано кримінальній відповідальності лише за обвинувальним вироком суду, якому передує досудове розслідування. Підставою для початку досудового розслідування слугують відомості, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом вчинення особою кримінального правопорушення, передбаченого ст. 325 КК України, які можуть бути внесенні слідчим, прокурором на підставі повідомлення будь-якої особи про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним таких відомостей з будь-якого джерела.

Дана категорія злочинів післідна органам Національної поліції. Тому, безумовно кожна особа має бути ознайомлена з такими нормами та правилами, адже згідно ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

ПРАВОМІРНІСТЬ ТА ДОЦІЛЬНІСТЬ ОБМЕЖЕНЬ

Кожному з нас достеменно відомо, що міжнародними нормативно-правовими актами (Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод), так і національними (Конституцією України) регламентовано ряд прав та свобод, які Україна як держава гарантувала кожній людині та громадянину відповідно.

Також, нам як правосвідомим громадянам відомо, що згідно ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Однак, станом на сьогодні в Україні не оголошувалося надзвичайного стану, а відтак таке втручання в права й свободи та їх посилення вказує на їх неправомірність, а особливо за впровадження режиму надзвичайної ситуації, яка не має на меті таких обмежень, а більше того ставить під сумнів правомірність впровадження як карантину, так і карантинних заходів.

Разом з цим, станом на сьогодні, Україна не реалізувала право на відступ від своїх зобов'язань та не інформувала Генерального секретаря Ради Європи про вжиті нею заходи і причини їх вжиття, зокрема, щодо відступу держави від зобов'язань на час надзвичайної ситуації в порядку визначеному чинними міжнародними нормативними актами (ст. 15 Конвенції).

З визначеного вбачається, що ряд прав та свобод, з порушенням регламентованих чинним законодавством процедур, суттєво обмежуються під егідою непоширення COVID-19.

Як результат, не дивлячись на ефективність (з досвіду інших країн) та доцільність заходів задля боротьби з COVID-19, низка нормативно-правових актів прийнятих в екстреному режимі характеризується неузгодженістю з іншими актами законодавства та вказує на їх неправомірність. Дану ситуацію, на жаль в одну хвилину чи один день не можливо змінити самостійно без внесення відповідних змін до законодавства або прийняття відповідних рішень на законодавчому рівні. Тому, в таких умовах, кожен буде виконувати свою роботу/обов'язки. Можливо, як і в усі часи, будуть ті, хто буде зловживати правами. Разом з цим, громадяни будуть намагатися виконувати норми та правила, поліція патрулювати, контролювати та виявляти порушення, складати протоколи, суди будуть їх розглядати. Тобто, з всім цим нам доведеться зіштовхнутися та працювати найближчим часом. Однак, це не означає, що порушення норм права, процедури не потрібно фіксувати, не означає, що не потрібно реагувати на порушення ваших прав та доводити до відома осіб, які здійснюють такі порушення, вашу позицію та захищати свої права та інтереси.

Тому, принагідно нагадуємо, що кожен з нас наразі відповідальний не лише за себе, а й за тих, хто поруч з нами. Заходи, які вживаються, спрямовані на захист суспільства від поширення COVID-19, а тому все ж варто відноситися з розумінням та повагою до оточуючих і, реалізуючи права, не переходити на емоції, оскільки конфлікти лише ускладнюють процес переговорів, призводять до збільшення витрат часу, а тому варто належним чином все перевіряти та описувати, адже саме це допоможе убезпечити вас від посягань на права та їх подальшого захисту, емоційного виснаження та втрати часу.

ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ, ГРОМАДЯН. ПОРАДИ ЩОДО КОМУНІКАЦІЇ

Перш за все, у разі зупинки вас поліцейським не варто панікувати, налаштовувати себе критично. Не забувайте, що зустріч з представником Національної поліції, може бути звичайним елементом виконання своїх обов'язків представником правоохоронного органу, перевіркою чи контролем за дотриманням вжитих урядом норм та правил. Не варто тікати чи чинити супротив законним вимогам поліцейського, адже це може бути розцінено як прояв злісної непокори (ст. 185 КУпАП), а в більш критичних випадках може вказувати на опір працівнику правоохоронного органу та містити елементи кримінального правопорушення (ст. 342 КК України). Аналогічно, не варто погрожувати працівнику поліції чи застосовувати насильство.

В ідеалі, найкраща комунікація з представником правоохоронного органу, поліцією є діалог, де кожен, реалізуючи свої права, неухильно дотримується своїх обов'язків.

Основою для поліцейського є обов'язок неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, поважати і не порушувати прав і свобод людини (ст. 19 Конституції України, ст. 18 Закону України “Про Національну поліцію”).

Звертаючись до особи, поліцейський зобов’язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред’явити на вимогу особи службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук (ст. 18 Закону України “Про Національну поліцію”). До речі, якщо бажаєте, ви можете сфотографувати таке посвідчення.

Варто усвідомлювати, що зупинка слугує наслідком застосування поліцейським заходів реагування на правопорушення чи вжиття превентивних заходів: перевірка документів особи; опитування особи; поверхнева перевірка і огляд; зупинення транспортного засобу; вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території та ін. (ст. 30, 31 Закону України “Про Національну поліцію”). Тому, поліцейський зобов'язаний повідомити причину зупинки та мету, довести до відома особи нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.

Зокрема, поліцейський має право вимагати в особи пред’явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, зокрема якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (наприклад, у разі встановлення перебування особи в громадському місці без застосування засобів індивідуального захисту або перебування у громадському місці, яке відвідувати заборонено).

З метою встановлення в діяннях особи ознак правопорушення, поліцейський поставить уточнюючі запитання та, у разі встановлення факту вчинення правопорушення, поліцейський може скласти протокол та зобов'язаний роз’яснити права і обов’язки. Основним вашим обов'язком є виконання виключно законних вимог поліцейського (ст. 62 Закону України “Про Національну поліцію”).

Щодо ваших прав. Варто перш за все пам'ятати, що кожен має право на професійну правничу допомогу (ст. 59 Конституції України) на першу вимогу. Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом (ст. 63 Конституції України). По-друге, права та обов'язки сторін є взаємокореспондованими. Тобто ви маєте право вимагати від працівника поліції виконання ним його обов'язків, і навпаки.

Так, на вимогу поліцейського, вам необхідно надати документ, що посвідчує особу. Аргументувати причини, наприклад, перебування без маски або перебування в громадському місці, адже варто пам'ятати, що не кожен факт перебування в громадському місці тягне за собою порушення норм та правил, а відтак і накладення штрафу.

Тому, при спілкуванні з поліцейським, у разі визначення ним необхідності складання адміністративного протоколу, повторно оголосити ваші аргументи, надати докази вашої невинуватості за наявності таких, заявляти клопотання, наприклад щодо залучення свідків. Якщо ви розумієте, що в ситуації, яка склалася об'єктивно відсутній склад адміністративного правопорушення або ви розумієте, що ваші права грубо порушуються, просити залучити 2-х свідків, а також зафіксувати свої зауваження в протоколі, за можливості провести фото чи відеофіксацію. Варто зауважити, що порушення, допущені працівниками поліції під час складення адміністративного протоколу та відомості (заперечення), зафіксовані порушником в такому документі, слугують підставою для закриття провадження у справі. Тобто, надалі, під час розгляду протоколу в суді, це допоможе вам належним чином захистити права.

Варто також зауважити, що у разі відсутності у особи документу, що посвідчує особу та неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення, працівник поліції може здійснити адміністративне затримання не більш ніж на 3 години про що зобов'язаний негайно повідомити родичів такої особи. Тому, рекомендуємо все ж не забувати документ вдома, що посвідчує особу та тримати його при собі.

Також, у разі складення адмінпротоколу, рекомендуємо вам відразу звернутися до фахівця у сфері права з метою визначення правової позиції у справі про адміністративне правопорушення, аналізу перспектив такої справи в суді та визначення подальшого алгоритму дій.

Щодо затримання особи за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, варто пам'ятати наступне. Перш за все, це вже відомі правила комунікації з поліцейськими та положення ст. 59, 63 Конституції України. По-друге, уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках, передбачених ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення, або після вчинення злочину про що обов’язково складається протокол. Одночасно із затриманням особи за підозрою у вчиненні злочину, проводиться особистий обшук особи, відомості про результати та хід котрого вносяться до протоколу затримання.

В такому протоколі обов'язково зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов’язків затриманого, а також інші відомості. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому та надсилається прокурору.

У разі затримання особи за підозрою у вчиненні злочину, рекомендуємо уважно ознайомитися з правами та обов'язками, визначеними в протоколі затримання, та вимагати роз'яснити вам такі положення законодавства (за необхідності), користуватися положеннями ст. 63 Конституції України та вимагати адвоката (ст. 59 Конституції України).