Новий закон, старі обмеження

7 лютого 2019 року вступає в силу Закон України “Про валюту і валютні операції” (далі - Закон), який був прийнятий на заміну Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” (втрачає чинність разом зі вступом у дію Закону).

Передбачена Декретом система валютного регулювання, яка була сформована ще на початку 90-х років, перестала відповідати потребам учасників валютного ринку та, відповідно, потребувала перегляду. Основними проблемами старої системи були невідповідність практиці роботи валютного ринку та надмірна розгалуженість підзаконних нормативно-правових актів, якими деталізувалися положення Декрету.

Отож метою Закону було визначено встановлення нового режиму валютного регулювання для спрощення проведення операцій та збільшення інвестиційної привабливості України.

Для досягнення таких цілей Законом передбачено:

• скасування строків здійснення розрахунків за експортно-імпортними операціями, що не перевищують 150 000 гривень;
• скасування валютного нагляду для експортно-імпортних операцій на суму, що не перевищує 150 000 гривень;
• скасування санкції у вигляді припинення зовнішньоекономічної діяльності за порушення строків розрахунків;
• скасування індивідуальних валютних ліцензій та введення системи лімітів валютних операцій;
• надання права фізичним особам розміщувати іноземну валюту з України на закордонних рахунках, а для юридичних осіб - додатково право розміщення валюти з походженням поза межами України, ввезення і вивезення цінних паперів, переказ валюти в якості гарантійних внесків для участі в тендері та надання кредитів за кордон.

На виконання положень Закону Національним банком України було розроблено та офіційно опубліковано вісім постанов, які замінять попередню нормативну базу з 56 актів та стануть основою для нової системи валютного регулювання, передбаченої Законом.

Разом з тим, незважаючи на значну лібералізацію сфери валютного регулювання, в Законі не були переглянуті повноваження Національного банку України з точки зору визначення ним способів досягнення фінансової стабільності та захисту від кризових явищ.

Зокрема, Національний банк України має право запровадити такі заходи захисту:

• обов’язковий продаж частини надходжень в іноземній валюті у визначених Національним банком України межах;
• встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів;
• встановлення особливостей здійснення операцій, пов’язаних із рухом капіталу;
• запровадження дозволів та (або) лімітів на проведення окремих валютних операцій;
• резервування коштів за валютними операціями;
• визначення тимчасових особливостей регулювання та нагляду за банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки;
• обмеження або тимчасова заборона проведення валютних операцій на території України.

В контексті огляду заходів захисту необхідно зазначити, що з восьми постанов Національного банку України, ухвалених на виконання Закону, дві з них визначають способи застосування обмежень на валютному ринку. Так, Постанова №4 Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року визначає загальні засади застосування заходів захисту, встановлює їх перелік, порядок та критерії запровадження, подовження та дострокового припинення; Постанова №5 Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року - визначає конкретні заходи захисту, запроваджені Національним банком з моменту введення Закону в дію і, відповідно, за словами Національного банку України, має тимчасовий характер.

Відповідно до першої постанови, критеріями для запровадження вищевказаних заходів можуть бути:

• значне зниження курсу гривні до іноземних валют на валютному ринку та/або золотовалютних резервів Національного банку;
• значне зменшення загального обсягу вкладів (депозитів) у банківській системі;
• значне зростання вартості запозичень на зовнішніх ринках або неможливість здійснення таких запозичень;
• ескалація суспільно-політичної та/або геополітичної напруги, що створює ризик для стабільності фінансового сектору України;
• інші ознаки, що можуть свідчити про наявність істотних ризиків для макроекономічної стабільності та стабільності фінансової системи.

Друга постанова передбачає, що з 7 лютого 2019 року у сфері здійснення валютних операцій діятимуть такі обмеження:

• граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, розмір яких складає 150 000 гривень і більше, становитиме 365 календарних днів;
• необхідність здійснення обов’язкового продажу 30% надходжень в іноземній валюті на користь юридичних осіб, які не є банками, фізичних осіб - підприємців, іноземних представництв та рахунки, відкриті для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи (з 1 березня 2019 року);
• заборона здійснювати купівлю-продаж валюти на умовах “форвард” та умовах маржинальної торгівлі;
• фізична особа може здійснювати валютні операції з переказу коштів за кордон на загальну суму 50 000 євро включно протягом календарного року для власних потреб не пов’язаних з підприємницькою діяльністю;
• юридична особа та фізична особа - підприємець можуть здійснювати валютні операції з переказу коштів за кордон на загальну суму 2 000 000 євро лише за рахунок власної, а не купленої іноземної валюти протягом календарного року з метою здійснення підприємницької діяльності;
• заборона купівлі/переказу іноземної валюти з метою виплати дивідендів нерезиденту на суму більше 7 000 000 євро;
• виплата дивідендів нерезиденту можлива лише, якщо вони нараховані за період до 2018 року (включно);
• інші особливості здійснення окремих валютних операцій та купівлі іноземної валюти для їх здійснення.

Відтепер Правління Національного банку України має право запровадити такі заходи на строк не більше шести місяців та продовжувати строк їхньої дії не більше ніж на шість місяців. При цьому загальний строк дії обмежень не може перевищувати 18 місяців протягом 24 місяців, починаючи з дня першого запровадження. Таким чином, Національний банк України обмежено у строках застосування заходів захисту.

З іншого боку, новий Закон передбачає, що нормативно-правові акти Національного банку України, прийняті на його реалізацію, які вводять заходи захисту, та які набирають чинності одночасно з введенням в дію Закону (згадані вище 8 постанов), діють до визнання їх Національним банком України такими, що втратили чинність.

Постанови, якими запроваджуються такі заходи не визначають строки дії жодного з них, а навіть містять окремий пункт, де вказано, що заходи, що не призводять до посилення обмежень, тимчасових заборон, розширення кола осіб/операцій, на які вони поширюються, збільшення строку їх дії - не є запровадженням нових заходів.

Таким чином, на нашу думку, Національний банк України, матиме можливість в межах закону перевищувати строк застосування зазначених вище заходів понад 18 місяців з 24 місяців.

У будь-якому разі для формування чіткого розуміння особливостей реалізації нових положень законодавства в сфері валютного регулювання необхідно постійно відслідковувати оновлення і практику застосування положень Закону та супровідних постанов.

Так, за день до вступу в дію Закону та вказаних постанов, Національним банком України було проведено прес-конференцію, де було оголошено про внесення змін до деяких супровідних постанов. Зокрема, зміни передбачають зниження розміру обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті з 50% до 30% з 1 березня 2019 року, зняття обмеження на виплату дивідендів нерезидентам після 2017 року та збільшення цього терміну до 2018 року, а також скасування вимоги щодо попереднього резервування коштів у гривні для подальшої купівлі валюти.

Запровадження таких змін дає нам підстави очікувати, що й подальші кроки Національного банку України будуть спрямовані на лібералізацію законодавства в сфері валютного регулювання.

Зв‘язатись із автором: Ярослав Фурьяка, молодший юрист ЮК “Правовий Альянс”, furiaka@l-a.com.ua