Впровадження трудового договору з нефіксованим робочим часом

Верховною Радою України 21.09.2021 року в першому читанні було прийнято за основу законопроект 5161 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання деяких нестандартних форм зайнятості”. Даний законопроект представляє собою продовження низки реформ у трудовому законодавстві, в т. ч. передбачає впровадження трудового договору з нефіксованим робочим часом.

Пропонується доповнення Кодексу законів про працю України статтею 211, яка впроваджує новий вид трудового договору – трудовий договір з нефіксованим робочим часом. На сьогодні законодавством передбачені лише безстроковий трудовий договір, трудовий договір, що укладається на визначений строк, та що укладається на час виконання певної роботи.

Трудовий договір з нефіксованим робочим часом відрізняється саме тим, що в ньому не встановлено конкретного часу виконання роботи та не надано гарантій, що така робота надаватиметься постійно.

На відміну від, наприклад, трудового договору, що укладається на час виконання певної роботи, трудовий договір з нефіксованим робочим часом передбачений саме для виконання робіт, які носять непостійний, але повторюваний характер з своєрідним елементом контролю виконання таких робіт роботодавцем, а не на певний строк для виконання конкретної роботи.

Даний трудовий договір стане вигідним як для роботодавців, так і для працівників, оскільки він направлений на оптимізацію робочого процесу й ефективне використання робочого часу. Окрім того, створення трудового договору з нефіксованим робочим часом є важливим для сприяння поширення офіційного працевлаштування роботодавцями працівників, послуги яких не потрібні на постійній основі.

Незважаючи на це, наявні й деякі обмеження, особливо для роботодавців. Так, кількість трудових договорів з нефіксованим робочим часом у одного роботодавця не може перевищувати 10% всіх наявних трудових договорів, однак це не стосуватиметься роботодавців, що є фізичними особами-підприємцями, у яких кількість працівників є меншою, ніж 10 осіб. Важливою є і неможливість вимоги роботодавця щодо виконання працівником роботи у дні та години, які не встановлені трудовим договором. Необхідно зазначити і про те, що час роботи працівника за трудовим договором з нефіксованим часом не може перевищувати 40 годин і 6 днів на тиждень.

Передбачена відповідальність за перевищення кількості таких трудових договорів та за неправильний облік робочого часу працівника роботодавцем встановлюється у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення. Проте, залучення працівника до роботи поза межами встановлених днів та годин все-таки можливе, але лише за його попередньою згодою та з оплатою у розмірах, передбачених трудовим договором та/або чинним законодавством.

Таким чином, впровадження трудового договору з нефіксованим робочим часом є важливим кроком у розвитку трудового законодавства. Офіційне працевлаштування працівників, які виконують нерегулярну роботу, надасть багато переваг, як підвищення рівня соціальної захищеності та полегшення процедури прийому таких працівників на роботу з закріпленням роботодавцем такої можливості на офіційному рівні.

З питань трудового права звертайтесь, будь-ласка, до Іллі Костіна, партнера ЮФ "Правовий Альянс", kostin@l-a.com.ua.