Адвокатура в Україні не готова до адвокатської монополії

Віталій Савчук, адвокат, радник ЮК "Правовий Альянс"

Інтерфакс-Україна, 01.07.2020

Коли я тільки починав працювати юристом, то дивувався, коли чув від опонентів посилання на норми, які давно вже втратили чинність. "З їх боку це більше непрофесійно, чи неетично?" – питав я себе. Деякі з них були адвокатами.

Проблема адвокатської монополії завжди була скоріше світоглядною, ніж юридичною. Здавалося б очевидним, що від реформи адвокатури повинен вигравати кінцевий споживач – клієнт. Чи помітно зросла за останні три-чотири роки якість надання юридичних послуг на ринку? Чи дуже ефективно адвокатура захищає адвокатів, права яких порушує держава? Чи адвокатура ніколи не зловживає повноваженнями стосовно самих адвокатів? Чи гарантує адвокатура, що адвокатський іспит ніхто не списує? Чи є сам адвокатський іспит актуальним критерієм?

Адвокатську монополію я бачу передчасною, поки бодай на декілька з цих питань відповідь не виявилася ствердною. Монополії повинна передувати серйозна підготовка всередині самої адвокатури.

Чи стала адвокатура України настільки сильним репутаційним інститутом, що бути його частиною прагне кожен юрист? Звичайно, кількість адвокатів зросла разюче – на десятки відсотків за останні два роки, що передували введенню монополії. Проте саме така нечувана раптова популярність цього статусу якраз і вказує:

1. Далеко не всі юристи прагнули в адвокатуру, юристам довелось до неї приєднатися;
2. Величезний відсоток юристів не вірив у реальну користь від адвокатського статусу;
3. Клієнти довіряли юристам не через адвокатське свідоцтво.

Впевнений, адвокатська монополія не є злом у собі. Але адвокатура України до неї не готова.

Ідеологи адвокатської монополії в Україні посилалися на західний досвід. Проте він доводить, що монополія є не передумовою, а наслідком багаторічної, чи навіть багатовікової, еволюції адвокатури як гаранта професіоналізму та захисту прав адвокатів від державного свавілля.

Але навіть ці держави, адвокатуру яких іноді хочеться назвати взірцем, не вирішували питання монополії на рівні Конституції, тому що для видатних Конституцій адвокатська монополія – питання занадто похідне та залежне. Це питання може вирішуватись іншими законами. Звичайно, коли зміни до Конституції – це питання суто парламентської більшості, а не правотворчої техніки, то можна і шкільні обіди імплементувати в основний закон, проте я б залишив такі реформи одній сусідній державі.

Я давно вже не дивуюся, коли чую в суді посилання на норми, які втратили чинність. Звичайно, це і непрофесійно, і неетично з боку юристів. Але всі вони хоча б адвокати, що тішить.

Як повідомлялося, Конституційний суд підтвердив можливість скасування адвокатської монополії, Міністерство юстиції очікує прийняття Верховною Радою відповідного законопроекту.

Раніше, в лютому 2020 року парламентський комітет з питань правової політики рекомендував Верховній Раді ухвалити остаточно як закон законопроект про внесення змін до Конституції України про скасування адвокатської монополії №1013.

Ініціатор законопроекту президент Володимир Зеленський запропонував парламенту скасувати норми, що виключно адвокат представляє інтереси громадянина в суді. Зокрема, пропонується прибрати зі статті 1312 абзац про випадки, для яких можуть бути винятки, - коли це стосується трудових спорів, спорів щодо захисту соціальних прав, виборів і референдумів, а також представництва малолітніх або неповнолітніх осіб.

Автор законопроекту також пропонує вилучити з перехідних положень Конституції підпункти, що містять дати введення в дію положень Основного закону про те, що лише адвокати можуть представляти інтереси громадян у судах.

Положення, які президент пропонує змінити, були закріплені в Конституції у рамках реформи правосуддя від 2016 року.

У вересні 2019 року Верховна Рада направила законопроект №1013 до Конституційного суду, щодо якого КС 1 листопада надав висновок і визнав його відповідним вимогам статей 157 і 158 Конституції України.