Аналіз стосовно внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо встановлення обмежень під час провадження керівниками та працівниками лікувально-профілактичних та фармацевтичних (аптечних) закладів професійної діяльності

Бабанлы Карина, юрист ЮК «Правовой Альянс»

В Верховні Раді України зареєстровано та 08.06.2012 року прийнято за основу законопроект «Про внесення зміни до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо встановлення обмежень під час провадження керівниками та працівниками лікувально-профілактичних і фармацевтичних (аптечних) закладів професійної діяльності» (надалі – Законопроект), яким пропонується доповнити Основи законодавства України про охорону здоров’я статтею 781 такого змісту:

Стаття 781. Обмеження, встановлені для керівників та працівників лікувально-профілактичних і фармацевтичних (аптечних) закладів під час провадження ними професійної діяльності

1. Керівники та працівники лікувально-профілактичних і фармацевтичних (аптечних) закладів не мають права:

1) одержувати від суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво та/або реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення, їх представників винагороду в будь-якій формі (за винятком винагороди, передбаченої договорами про проведення клінічних досліджень лікарських засобів або клінічних випробувань виробів медичного призначення);

2) одержувати від суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво та/або реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення, їх представників зразки лікарських засобів, виробів медичного призначення (за винятком випадків, пов’язаних з проведенням відповідно до договорів клінічних досліджень лікарських засобів або клінічних випробувань виробів медичного призначення);

3) рекламувати у будь-який спосіб лікарські засоби, вироби медичного призначення, в тому числі виписувати лікарські засоби на бланках (рецептурних бланках), що містять інформацію рекламного характеру, а також на яких надруковано найменування лікарських засобів та/або їх виробників (торговельних марок);

4) зазначати під час призначення лікарських засобів, виробів медичного призначення найменування їх виробників (торговельних марок);

5) не надавати або надавати недостовірну чи не в повному обсязі інформацію про наявність лікарських засобів, що мають однакову міжнародну непатентовану назву, зокрема приховувати інформацію про наявність лікарських засобів, виробів медичного призначення, що мають аналоги за нижчою ціною.

2. За порушення вимог цієї статті керівники та працівники лікувально-профілактичних і фармацевтичних (аптечних) закладів несуть відповідальність, передбачену законом.

Слід зазначити, що доповнення Основ законодавства України про охорону здоров’я наведеною статтею викликано наміром запровадити адміністративну відповідальність для керівників та працівників лікувально-профілактичних і фармацевтичних (аптечних) закладів за рекламування ними лікарських засобів, виробів медичного призначення найменування їх виробників (торговельних марок), оскільки поряд з даним Законопроектом у Верховній Раді України зареєстровано інший законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за фальсифікацію або обіг фальсифікованих лікарських засобів», яким передбачається в статті 442 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що має назву – «Порушення обмежень, встановлених для працівників лікувально-профілактичних, фармацевтичних (аптечних) закладів та їх керівників, під час здійснення професійної діяльності» визначити нове адміністративне правопорушення, за яке настає адміністративна відповідальність, а саме:

1. Порушення обмежень, встановлених для працівників лікувально-профілактичних, фармацевтичних (аптечних) закладів та їх керівників, під час здійснення професійної діяльності — карається штрафом у розмірі трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

2. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року з дня накладення адміністративного стягнення, — караються штрафом у розмірі однієї тисячі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Пропозиція про доповнення Основ законодавства України про охорону здоров’я новою статтею 781 наведеної вище редакції, загалом, заслуговує негативної оцінки з огляду на таке:

Майже всі обмеження, описані в підпунктах 1-5 частини 1 запропонованої редакції статті 781 Основ законодавства України про охорону здоров’я, фактично, зводяться до заборони рекламування керівниками та працівниками лікувально-профілактичних і фармацевтичних (аптечних) закладів лікарських засобів, виробів медичного призначення найменування їх виробників (торговельних марок).

На сьогоднішній день рекламування лікарями та іншими професійними медичними працівниками лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації заборонено, що слідує з положення частини 7 статті 21 Закону України «Про рекламу», згідно якої у рекламі лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації забороняється участь лікарів та інших професійних медичних працівників, а також осіб, зовнішній вигляд яких імітує зовнішній вигляд лікарів.

За порушення даної вимоги лікарі та інші професійні медичні працівники несуть відповідальність як розповсюджувачі реклами за частинами 4 бо 7 статті 27 «Про рекламу», згідно яких на розповсюджувачів реклами, винних в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами, накладається штраф у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами.

У разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки лікарі та інші професійні медичні працівники охоплюються поняттям «керівники та працівники лікувально-профілактичних закладів», для яких запропоновано встановити обмеження у статті 781 Основ законодавства України про охорону здоров’я, то запровадження таких обмежень та встановлення адміністративної відповідальності за порушення обмежень призведе до притягнення лікарів та інших медичних працівників до подвійної відповідальності: за частиною 7 статті 21 Закону України «Про рекламу» (300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) та за статтею 442 Кодексу України про адміністративні правопорушення (300 або 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Це є неприпустимим.

Щодо кожного із обмежень, сформульованого в частині 1 запропонованої статті 781 Основ законодавства України про охорону здоров’я, можна прокоментувати наступне:

Заборона керівникам та працівникам лікувально-профілактичних і фармацевтичних (аптечних) закладів:

1) одержувати від суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво та/або реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення, їх представників винагороду в будь-якій формі (за винятком винагороди, передбаченої договорами про проведення клінічних досліджень лікарських засобів або клінічних випробувань виробів медичного призначення) – дане обмеження є за своєю суттю корупційним правопорушенням, а відповідальність за окремі адміністративні корупційні правопорушення встановлена рядом статей у відповідному Розділі 13А Кодексу України про адміністративні правопорушення. У зв’язку із цим, формулювання відповідного обмеження в пункті пунктом 1 частини 1 статті 781 Основ законодавства України про охорону здоров’я є недоцільним.

2) одержувати від суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво та/або реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення, їх представників зразки лікарських засобів, виробів медичного призначення (за винятком випадків, пов’язаних з проведенням відповідно до договорів клінічних досліджень лікарських засобів або клінічних випробувань виробів медичного призначення) – дане положення, очевидно, має на меті заборонити рекламування лікарських засобів і виробів медичного призначення лікарями шляхом надання їм для застосування в практиці зразків відповідної продукції. Таке положення, можливо і має рацію, однак, в цьому випадку слід уточнити мету, з якою керівники та працівники лікувально-профілактичних і фармацевтичних (аптечних) закладів не мають право одержувати зразки від виробників і реалізаторів відповідної продукції. Адже чи доречно забороняти лікарям та фармацевтам одержувати зразки, наприклад, для власного вжитку?

3) рекламувати у будь-який спосіб лікарські засоби, вироби медичного призначення, в тому числі виписувати лікарські засоби на бланках (рецептурних бланках), що містять інформацію рекламного характеру, а також на яких надруковано найменування лікарських засобів та/або їх виробників (торговельних марок) – редакція даного положення не викликає зауважень, оскільки його практична реалізація забезпечить виконання вимог медичної та фармацевтичної етики та узгоджується з положеннями Закону України «Про рекламу».

4) зазначати під час призначення лікарських засобів, виробів медичного призначення найменування їх виробників (торговельних марок) та 5) не надавати або надавати недостовірну чи не в повному обсязі інформацію про наявність лікарських засобів, що мають однакову міжнародну непатентовану назву, зокрема приховувати інформацію про наявність лікарських засобів, виробів медичного призначення, що мають аналоги за нижчою ціною – встановлення даних обмежень не є доцільним та призведе до порушення професійних прав медичних та фармацевтичних працівників, встановлених пунктом г частини 1 статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я, відповідно до якого медичні і фармацевтичні працівники мають право на вільний вибір апробованих форм, методів і засобів діяльності, впровадження у встановленому порядку сучасних досягнень медичної та фармацевтичної науки і практики.

Крім того, слід зазначити, що завданням лікаря є забезпечити лікування пацієнта ефективними лікарськими засобами шляхом виписування рецепту на ліки, які є найкращими для кожного окремого пацієнта, а не вести моніторинг цін на лікарські засоби, що мають однакову непатентовану назву та визначати, які є найдешевшими та повідомляти про це пацієнта, навіть за умови, що для нього більше ефективним буде дорожчий засіб іншого виробника.

Заборона зазначати виробника лікарського засобу або виробу медичного призначення при їх призначенні не може бути визнана як крок на зустріч пацієнту, адже інформація про виробника не є рекламою, а є, за своєю суттю, інформацією, яка допомагає пацієнту ідентифікувати ефективний для лікування його хвороби лікарський засіб серед йому подібних.

Отже, зміни, запропоновані Законопроектом не узгоджуються із чинним законодавством України, при їх формулюванні не здійснювався комплексний аналіз норм, що регламентують діяльність в сфері надання медичних та фармацевтичних послуг, а тому доповнення Основ законодавства України про охорону здоров’я запропонованою статтею 781 може призвести до безпідставного притягнення медичних та фармацевтичних працівників до адміністративної відповідальності та порушення прав хворих на лікування їхніх хвороб якісними та ефективними ліками.