Коментар Юлії Вихровської, юриста ЮК "Правовий Альянс"
Повнолітній пацієнт знаходиться в комі після ДТП. Його батьки хочуть отримати інформацію з медичної карти та рентгенівські знімки для того, щоб додатково проконсультуватися з іншими спеціалістами. У лікарні інформацію не надають, відмову мотивують медичною таємницею. Чи правомірні дії лікарні?
Кожен має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні відповідно до статті 391 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" (далі – Основи законодавства) та ч. 1 ст. 286 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).
Додаткові гарантії нерозголошення інформації про особу закріплено в Конституції України, Законі України "Про інформацію", Законі України "Про захист персональних даних" та в низці інших нормативно-правових актів.
Водночас статтею 40 Основ законодавства передбачено обов'язок збереження лікарської таємниці: медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.
Як приклад, відомості про лікування особи, яка звернулась до наркологічного закладу, можуть бути надані правоохоронним органам у разі притягнення цієї особи до кримінальної або адміністративної відповідальності (стаття 14 Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними"). Також до таких випадків належить розголошення відомостей у разі звільнення хворого на туберкульоз з місць позбавлення волі. Установа виконання покарань, в якій хворий відбував покарання, повинна повідомити про клінічну та диспансерну категорію захворювання відповідний протитуберкульозний заклад (стаття 18 Закону України "Про протидію захворюванню на туберкульоз").
Проте законодавством не передбачено право розголошувати інформацію про стан здоров'я повнолітньої дієздатної особи, що перебуває в непритомному стані, зокрема його батькам чи іншим законним представникам.
Для розуміння особливостей регулювання подібних правовідносин можна звернутися до загальних норм про інформацію з обмеженим доступом та до Рішення Конституційного Суду України від 30.10.97 № 5-зп у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України "Про інформацію" та статті 12 Закону України "Про прокуратуру" (справа К. Г. Устименка, № 18/203-97).
По-перше, відповідно до загальних норм (ч. 2 ст. 32 Конституції України, ч. 2 ст. 11 Закону України "Про інформацію") не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
По-друге, Конституційний Суд у вищезазначеному Рішенні посилається на статтю 39 Основ законодавства в чинній на той час редакції, згідно з якою лікар інформує членів сім'ї або законного представника пацієнта, якщо останній перебуває в непритомному стані. На сьогодні ця стаття вказаних положень вже не містить.
Згідно з ч. 2 ст. 285 ЦК України, ч. 2 ст. 39 Основ законодавства батьки (усиновителі), опікун, піклувальник мають право на отримання інформації про стан здоров'я дитини або підопічного. Надання цієї інформації батькам повнолітньої особи, у тому числі якщо особа перебуває в непритомному стані, законодавством не врегульовано.
Що стосується нечисленної судової практики з цього питання (у тому числі і Рішення Конституційного Суду України від 30.10.97 № 5-зп), то в ній закріплено лише загальні принципи доступу громадян до інформації, що стосується їх особисто. Позиція суду у вказаному рішенні не передбачає випадків розголошення лікарської таємниці.
Таким чином, жодну з наявних підстав не можна вважати однозначно достатньою для розкриття інформації про стан здоров'я пацієнта. Сьогодні законодавством не передбачено обов'язку лікаря надавати інформацію про стан здоров'я повнолітнього дієздатного пацієнта його батькам. Частина друга ст. 39 Основ законодавства, частина друга ст. 285 ЦК України передбачають право батьків на отримання вказаної інформації лише щодо дитини.
Хоча у цьому випадку відсутній прямий обов'язок надавати інформацію, необхідно зважити, що стан пацієнта не дозволяє йому надати згоду на розкриття цієї інформації чи прийняти будь-яке рішення щодо стану свого здоров'я взагалі.
Щоб непритомний пацієнт отримав належну медичну допомогу, ситуація об'єктивно потребує обговорення між його лікуючим лікарем і батьками чи іншими законними представниками. На підставі цього лікуючий лікар може прийняти рішення про надання або ненадання інформації про стан здоров'я непритомного пацієнта його батькам.
Зважаючи на неврегульованість правовідносин та фактичну необхідність в подібних ситуаціях розкривати лікарську таємницю, норми законодавства, зокрема стаття 39 Основ законодавства України про охорону здоров'я, потребують перегляду та внесення відповідних змін.
Подія присвячена трансформації сфери інтелектуальної власності України на шляху до євроінтеграції.
Покращення доступу населення України до безпечних та доступних лікарських засобів є одним із пріоритетів Уряду країни. Проєкт SAFEMed (2017-2025) підтримав такі зусилля через застосування найкращих практик вдосконалення системи охорони здоров’я.
30 років LA Law Firm — це насамперед історія людей. Від перших студентських перемог у судах до масштабних реформ, що змінюють країну. «Юридична Газета» зібрала розповіді команди, яка зростала разом із фірмою та зберегла головне — віру в професію й бездоганну репутацію.
30 років LA Law Firm — це насамперед історія людей. Від перших студентських перемог у судах до масштабних реформ, що змінюють країну. «Юридична Газета» зібрала розповіді команди, яка зростала разом із фірмою та зберегла головне — віру в професію й бездоганну репутацію.