Ціни на лікарські засоби: обмеження та перспективи реформування

Яна Карцева, юрист Юридичної компанії «Правовий Альянс»

Механізм формування цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення, щодо яких запроваджено державне регулювання в Україні наразі не досконалий, а законодавча база містить ряд невідповідностей, які неоднозначно впливають на процес формування цін на лікарські засоби.

Фармацевтична компанія (виробник) – дистриб’ютор – аптека – ось ланцюжок суб’єктів, котрі впливають на ціноутворення у фармацевтичному секторі. Звичайно, основним пунктом відліку цін на лікарські засоби є ціни, встановлені фармацевтичною компанією. Подальше збільшення ціни іншими суб’єктами обмежується законодавством шляхом встановлення граничних надбавок.

Державному регулюванню підлягають ціни лише на дві категорії лікарських засобів:

1. які, внесені до Національного переліку основних лікарських засобів і виробів медичного призначення ( діапазоном не вище 12%-25% оптово-відпускної ціни);
2. які придбаваються повністю або частково за бюджетні кошти (не вище 10% оптово-відпускної ціни).

Однак, залишається не врегульованим питання щодо застосування граничних надбавок до лікарських засобів, котрі не включені до Національного переліку основних лікарських засобів і виробів медичного призначення та не закуповуються за державні кошти. Фактично, ціни на такі лікарські засоби можуть встановлюватися без обмежених надбавок.

Іншим проблемним моментом у ціновій політиці фармацевтичних компаній, який недосконало врегульовано чинним законодавством, є визначення ціни одиниці імпортованого товару.

Відповідно до Порядку формування цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення, щодо яких запроваджено державне регулювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 р. N 333, ціна одиниці імпортованого товару визначається суб'єктом господарювання, що здійснює оптову торгівлю, за формулою: Ціт = Мв (Кдр / Кмв), де Ціт - ціна одиниці імпортованого товару; Мв - ціна одиниці товару зазначена в декларації митної вартості; Кдр - середній курс гривні, встановлений на міжбанківському валютному ринку України на дату реалізації товару, до іноземної валюти, за якою здійснюється закупівля товару; Кмв - офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений Національним банком на дату митного оформлення товару, за якою здійснюється його закупівля.

Проблемним у такій формулі є відсутність однозначного розуміння терміну «дата реалізації товару» у даному значенні. Залишається не зрозумілим, чи зазначений момент вважається датою реалізації продукції компанією-виробником першому імпортеру (дистриб’ютору), чи це є датою реалізації товару першим імпортером. На мою думку, більш логічним підходом у розумінні поняття «дати реалізації продукції» вважатиметься дата такої реалізації імпортером покупцеві (наприклад, аптека). Однак, така неоднозначність у визначенні нерідко приводить до різної інтерпретації контролюючими органами, у результаті чого виникають спори щодо необґрунтованого підвищення ціни та порушення вимог законодавства у сфері ціноутворення.

Ще одним важливим фактором у формуванні цін на лікарські засоби з метою їх доступності для всіх споживачів є не розповсюдження державного регулювання на дешеві лікарські засоби (ціна яких нижча ніж 12 грн. за одну упаковку). Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 р. № 955 «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення», встановлено, що лікарські засоби і вироби медичного призначення вітчизняного виробництва, оптово-відпускна ціна яких нижча ніж 12 гривень за одну упаковку, не підлягають державному регулюванню, крім тих, що придбаваються за бюджетні кошти.

Однак, введення такої норми призвело до необґрунтованого підвищення роздрібних цін на лікарські засоби вітчизняного виробництва, які є найдешевшими і найбільш вживаними соціально незахищеними верствами населення.

У зв’язку з цим в Україні постійно здійснюється процес реформування ціноутворення та підходів до регулювання цін на лікарські засоби. З метою вдосконалення механізму утворення цін на лікарські засоби та підвищення рівня доступності лікарських засобів Кабінетом Міністрів України пропонується ряд постанов, спрямованих на забезпечення ефективної реалізації політики утворення цін на лікарські засоби.

Так, з огляду на вищезазначене, важливим є внесення на публічне обговорення проекту постанови Кабінету Міністрів України «Щодо внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 р. N 333 та від 17 жовтня 2008 р. N 955».

Даним проектом пропонується виключити положення щодо державного регулюванню цін на дешеві лікарські засоби (ціна яких нижча ніж 12 грн. за одну упаковку), тим самим прирівнявши дешеві лікарські засоби до тих, які включені до Національного переліку основних лікарських засобів і виробів медичного призначення, передбачивши граничні надбавки оптово-відпускної ціни. Метою таких змін є зменшення цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення, які підлягають державному регулюванню, оптово-відпускна ціна яких менша 12 гривень, та запобігання необґрунтованому завищенню цін на дешеві лікарські засоби.
Також, зважаючи на існування певних проблеми у визначенні імпортної ціни лікарського засобу, проектом пропонується ціну одиниці товару, зазначеної в декларації митної вартості, вважати митною вартістю товару з урахуванням ввізного мита, інших податків та зборів (обов’язкових платежів), які відповідно до законів України справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.

Крім того, нещодавно, з метою удосконалення механізму регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення була утворена міжвідомча робоча група з підготовки пропозицій щодо удосконалення механізму регулювання цін на лікарські засоби та вироби медичного призначення.

Дещо раніше для публічного обговорення були запропоновані два проекти постанов Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо удосконалення державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення» та «Деякі питання удосконалення державного регулювання цін на лікарські засоби, що закуповуються за державні кошти» щодо удосконалення державного регулювання ціноутворення на лікарські засоби, якими пропонується запровадити державну реєстрацію цін на лікарські засоби, що закуповуються за державні кошти. Згідно з проектами не можуть придбаватися за бюджетні кошти лікарські засоби і вироби медичного призначення, граничні оптово-відпускні ціни на які не будуть зареєстровані. Пропонується, що державній реєстрації підлягають граничні оптово-відпускні ціни на всі лікарські форми, дозування, первинну і споживчу упаковку, всіх виробників лікарських засобів (для лікарських засобів), на всі типи, види, марки, споживчі упаковки тощо (для виробів медичного призначення), що закуповуються за бюджетні кошти.

Крім того, ще одним фактором, котрий може вплинути на цінову політику фармацевтичних компаній, є потенційне введення ПДВ на лікарські засоби, що ініціюється Міністерством охорони здоров’я України. Прийняття такого законопроекту може мати неоднозначні наслідки. З одного боку введення ПДВ може вплинути на збільшення цін на лікарські засоби, адже виробники з метою компенсації закладеного в ціну ПДВ підвищуватимуть вартість лікарських засобів. З іншого боку, існують також дещо парадоксальні думки про те, що введення ПДВ може мати наслідком, навпаки, зниження цін, з метою залишення доступних цін на лікарські засоби для всіх категорій населення, особливо соціально незахищених, а також для підтримання попиту на такі лікарські засоби. На думку Олександра Гудзенко, заступника Міністра охорони здоров’я України: «Зарубіжні постачальники оподатковуються в своїх країнах згідно із законодавством. ПДВ експортованого товару їм повертається. Тому для зарубіжних компаній вигідно мати на власному ринку високу ціну на свою продукцію, адже від неї залежить розмір коштів, які повертаються за рахунок ПДВ. З іншого боку, якщо зарубіжні постачальники сплачуватимуть ПДВ в Україні, ціни на їх продукцію знизяться». Крім того, неодноразово озвучувалася позиція щодо «введення ПДВ шляхом застосування пільгової ставки ПДВ одночасно з реімбурсацією — частковою компенсацією вартості життєво необхідних лікарських засобів». Вважаю, що запровадження механізму реімбурсації у сфері охорони здоров’я матиме наслідком зменшення цін на лікарські засоби.

Таким чином, державне регулювання фармацевтичного сектору є одним з основних інструментів, який дозволяє вирішити питання економічної доступності лікарського забезпечення населення. Однак ефективність такого регулювання та реалізації політики ціноутворення на лікарські засоби залежить від обраної моделі державного регулювання.

Наразі, у період економічної нестабільності та відсутності досконалої законодавчої бази, як свідчить практика, державне регулювання цін є більш ефективним, якщо воно містить елементи ринкових регуляторів. З іншого боку, запровадження обов’язкової страхової медицини (що вже давно стоїть на порядку денному) може мати наслідком саморегуляцію фармацевтичного ринку, що призведе до зниження цін на лікарські засоби виробниками при пошуку більш вигідної співпраці з державою та ефективної реалізації їх господарської діяльності в Україні.