Деміфологізація перейменування вулиць: наслідки для бізнесу

Заміховська Зоя, молодший юрист ЮК «Правовий Альянс»

Спеціально для ЄБА «Мовою Експертів»

Поки точиться ідеологічна боротьба за позбавлення вулиць комуністичного обличчя, поруч продовжують відбуватись абсолютно буденні процеси, як от: щоденна діяльність компаній та підприємств. Власне, саме у таких компаній та підприємств, внаслідок перейменування вулиць, виникають цілком реальні труднощі, пов’язані із внесенням змін до установчих документів, отриманих ліцензій та відомостей, що включені до державних реєстрів. Право чи обов’язок актуалізувати інформацію – головне питання, на яке буде надано відповідь у цій статті.

Зміна місцезнаходження з погляду закону

На законодавчому рівні визначено перелік інформації про кожну юридичну особу, яка в обов’язковому порядку вноситься до єдиної системи даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (надалі – «Єдиний реєстр»). Вказана система акумулює інформацію, яка вважається достовірною для третіх осіб і може бути створена для надання доступу органам державної влади. До таких відомостей відповідно до п. 10. ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (надалі – «Закон про державну реєстрацію») належить і її місцезнаходження. При цьому, Законом про державну реєстрацію чітко прописано необхідність зареєструвати оновлену інформацію щодо місцезнаходження юридичної особи, у разі її зміни (ч. 4 ст. 17).

Крім того, місцезнаходження компанії обов’язково вказується для отримання ліцензії. Однак, зміна вказаних даних, згідно з ч. 15 ст. 13 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» не є підставою для переоформлення ліцензії.

Проте, чи слід вважати перейменування вулиці зміною відомостей про місцезнаходження, адже фактично юридична особа не змінювала місця свого фізичного розташування.

Кон’юнктурність лінії держави

Єдиної офіційної позиції державними органами з вказаного питання не сформовано. Державна фіскальна служба, особливо не вдаючись в деталі, ототожнює перейменування вулиці зі зміною місцезнаходження. Відповідно, на її думку, такі зміни вимагають обов’язкової державної реєстрації. Крім того, вона вказує на необхідність отримання нових дозвільних документів, зокрема, ліцензій, у зв’язку з перейменуванням вулиці.

Роз’яснення Київської міської державно адміністрації орієнтує, здебільшого, на наслідки перейменування вулиць для дійсності правовстановлюючих документів на нерухомість. Так, представники міської влади віддають це питання на розсуд власників документів і закликають орієнтуватись залежно від конкретної ситуації. Зокрема, вони наголошують, що законодавством не передбачено внесення змін до правовстановлюючих документів (свідоцтва про право власності, свідоцтва про право на спадщину, договору купівлі-продажу, договору міни, договору дарування, тощо), у зв’язку з перейменуванням вулиць, на яких знаходиться об’єкт нерухомого майна, а тому вони є чинними та не потребують заміни чи отримання нового правовстановлюючого документа. Однак, у разі передачі прав на такі об’єкти (дарування, продаж), все ж таки рекомендовано привести адресу у відповідність до декомунізованої реальності.

На противагу позиції Державної фіскальної служби, Держпідприємництво (зараз після реорганізації Державна регуляторна служба України) у своєму роз’ясненні від 2015 року зайняла позицію, що перейменування не тотожне зміні місцезнаходження. Підставою для формування такого висновку є положення статті 93 Цивільного кодексу, в якій закріплено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Відповідно, як справедливо зазначає Державна регуляторна служба України, При зміні поштового індексу або назви вулиць зміни фактичного місця ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку, не відбувається. Як наслідок, отримувати дозвільні документи з новою адресою чи вносити та реєструвати відповідні зміни до державних реєстрів не потрібно.

Якщо звернутись безпосередньо до закону, на виконання якого відбувається перейменування вулиць (Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»), то певний ключ до розуміння закладений в п. 8 його Прикінцевих та Перехідних положень, яким передбачено внесення змін до Закону «Про державну реєстрацію». Зокрема, йдеться про зміни до ч. 2 ст. 10 Закону «Про державну реєстрацію», якою передбачено, що адміністративний збір не справляється за:

- проведення державної реєстрації змін, що вносяться до установчих документів юридичних осіб, пов’язаних із прийняттям Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки»,

- зміни місцезнаходження юридичної особи, у зв’язку із зміною назви (перейменуванням) скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів, інших об’єктів топоніміки населених пунктів.

Іншими словами, законодавець схиляє нас до думки обов’язковості внесення змін до відомостей про компанію після перейменування вулиць, на яких вони знаходяться. Однак, найнеочікуванішим є те, що вказана норма була закріплена у попередній редакції ЗУ «Про державну реєстрацію», а у чинній редакції, яка діє з 01.01.2016 р., це положення відсутнє.

Розвінчання культу вибору

Приймаючи рішення про декомунізацію назв вулиць, законодавець закладав ідею необхідності внесення змін до відомостей про юридичну особу, включених до державних реєстрів, та установчих документів. Тобто, тим самим було закладено підґрунтя для розуміння перейменування вулиць як зміни місцезнаходження компанії. Як наслідок, попри відсутність прямої вказівки в законі, рекомендую все ж таки обирати майбутнє і вносити зміни до установчих документів, державних реєстрів та дозвільних документів відповідно до оновленої адреси. Хороша новина полягає в тому, що строку для внесення змін та відповідальності за їх несвоєчасне внесення законом прямо не передбачено, тому прощання з минулим може пройти відносно безболісно.