Коментар щодо ліцензування юридичної практики

Ілля Костін, Старший партнер Юридичної Компанії «Правовий Альянс»

Опубліковано: Український юрист

Український юрист: До 2000 року в Україні діяло ліцензування юридичної практики. Як би Ви поставились до відновлення ліцензування?

Ілля Костін: У такому вигляді, як це було? Ні в якому разі. Ліцензія на ведення юридичної практики була папірцем з печаткою Міністерства юстиції, яка тільки гарно виглядала у рамці. Ви пам’ятаєте на підставі чого вона (ліцензія) видавалася? Установчі документи підприємства та копія диплома одного з засновників. Ніякого сенсу для суб’єктів господарювання наявність цієї ліцензії, тобто дозволу держави, не мала.

Крім того, треба пам’ятати реалії теперішнього часу. Стаття 202 Кримінального кодексу України: «Здійснення без державної реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності, що містить ознаки підприємницької, та яка підлягає ліцензуванню, або здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства… карається штрафом від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк».

Зараз все можливо.

Український юрист: Які засоби обмеження доступу до юридичної практики та юридичного бізнесу на Ваш погляд є доцільними як для фізичних, так і для юридичних осіб?

Ілля Костін: Все повинно бути просто та прозоро. Юридична особа має право займатися усіма видами господарської діяльності, але держава надає дозволи у вигляді ліцензій на ті види діяльності, які можуть зачепити права, законні інтереси, життя та здоров'я громадян, захист навколишнього природного середовища та для забезпечення безпеки держави» та інші підстави наведені у статті 3 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Все.

Ліцензія на здійснення юридичної практики не потрібна юридичної особі, тому що специфіка юридичних послуг полягає в індивідуалізації суб’єктів таких послуг. Такими індивідами є юристи. Тобто фахівці, які отримали вищу спеціалізовану освіту.

Фахівець у галузі права повинен бути таким не тільки на папері. Контроль, у тому числі з боку держави, повинен бути. І з цім згодні всі представники юридичної спільноти. Але є велика проблема в тому, хто, як та коли повинен це робити.

Інститут адвокатури повинен вирішити всі питання доступу до здійснення юридичної практики, але всі кроки кодифікації вимог до юриста-практика, повинні здійснюватися поступово, без узурпації власних повноважень. Влада у нашої державі солодше за мед.

Мене не подобається словосполучення «обмеження доступу». Але відносно іноземних адвокатів, я вважаю, що вони не мають права практикувати на території України не отримавши звання українського адвоката. На підставі чого адвокат США, Британії, Франції має право практикувати в Україні. Хіба він знає українське законодавство? Як він буде відповідати за неякісне виконання своїх обов’язків? Яка відповідальність окрім цивільно-правової, повинна застосовуватися до іноземних адвокатів? Немає відповідей. Але є зміни до Закону України про адвокатуру, де іноземні адвокати мають таки самі права, як і українські адвокати. Абсурд.

В цьому випадку, словосполучення «обмеження доступу», мені сподобається.

Український юрист: Чи мають обмеження на надання юридичних послуг встановлюватися на законодавчому рівні чи доцільно віддати їх на відкуп професійним об’єднанням?

Ілля Костін: Встановлення будь яких обмежень, у тому числі на надання юридичних послуг не на законодавчому рівні, є антиконституційним й не повинно навіть обговорюватися!

Український юрист: Чи доцільно, на Ваш погляд, щоб юристи перед доступом до практики здавали кваліфікаційні іспити?

Ілля Костін: Як я вже зазначив вище, тільки індивідуалізація дозвільної системи для фахівців в галузі права може бути достатнім кроком при підвищенні якості надання юридичних послуг.

Але при цьому повинен бути один «дозвільних інструмент». Здійснення юридичної практики виключно адвокатами це монополізація ринку цих послуг, але ця монополізація повинна існувати при здійсненні представництва в судах. Корпоративні юристи не повинні відповідати тим вимогам, які зараз застосовуються до адвокатів. Інші задачі та цілі ставлять перед ними власники бізнесу.

Тому, на мою думку, вимоги щодо проведення кваліфікаційних іспитів перед початком здійснення юридичної практики повинні застосовуватися, виключно, відносно адвокатів, тобто тих фахівців, які намагаються відстоювати інтереси клієнта в судах.