Новый Таможенный кодекс Украины: вето применили, а предложения пока не приняли

Яна Карцева, юрист ЮК «Правовой Альянс»

Ще 3 жовтня 2011 року народні депутати більшістю голосів ухвалили проект Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та інших законодавчих актів України», зареєстрований за №8130-д (далі – Закон), який мав набрати чинність з 1 січня 2012 року, однак за декілька днів до цього був ветований Президентом України. Відтак, наразі діятиме старий Митний кодекс України до моменту прийняття нової редакції з пропозиціями Президента. При цьому, невідомо яким буде остаточний текст документу, оскільки з огляду на зміни в керівництві Міністерства фінансів України пропозиції Президента можуть бути як відхилені повністю, прийняті повністю або частково, або прийняті й доповнені додатковими положеннями.

Однак, важливо те, що дату набрання чинності нового кодексу було запропоновано перенести на 1 січня 2013 рік, тим самим давши рік для адаптації як законодавства, так і відповідних ресурсів для ефективної реалізації положень нового документу.

Безумовно, новий Митний кодекс України (далі – МКУ, Кодекс) є довгоочікуваним та необхідним. Потреба вдосконалити чинну редакцію зумовлена тим, що вітчизняне митне законодавство необхідно адаптувати до вимог сьогодення, привести у відповідність зі світовими стандартами, зокрема з Генеральною угодою з тарифів і торгівлі 1994 року, в тому числі Угодою про застосування статті 7 ГАТТ 1994 року. Також позитивним є те, що у новому МКУ зібрано положення, які раніше містилися в різних законах та підзаконних актах. Це значно спрощуватиме пошук необхідного положення на виконання норми, закріпленої в Кодексі. Однак, незважаючи на те, що більша частина положень нового МКУ вже була наближена до світових стандартів, на думку Президента, новий МКУ у запропонованій редакції не міг бути підписаний, оскільки порушував деякі конституційні гарантії, створював ризики ухилення від оподаткування та не повною мірою відображав взяті Україною міжнародні зобов'язання.

Спробуємо проаналізувати основні пропозиції Президента та яких саме новацій Кодексу вони торкнулися.

Перш за все, варто зазначити, що проектом МКУ було приділено значну увагу питанням визначення митної вартості. Митна вартість у процесі митного оформлення товарів є чи не най суперечливішим питання, поряд хіба що з класифікацією кодів товарів. У зв’язку з цим, безумовно позитивним було намагання кристалізувати процедуру визначення митної вартості, зробити її зрозумілою і об’єктивною. Однак, не всі вимоги світових стандартів були враховані в проекті МКУ, а тому Президент не міг не обійти такі зміни своєю увагою. Зокрема, в пропозиціях зазначено, що «Кодекс не встановлює прозорого механізму визначення митної вартості товарів, оскільки в окремих випадках надає митним органам можливість самостійно коригувати заявлену митну вартість шляхом використання у закритому доступі власної інформаційної бази даних». Безумовно, закрита Єдина автоматизована інформаційна система Державної митної служби завжди була непередбачуваною схованкою несподіваних даних, на яких нерідко базувалися митники, визначаючи митну вартість. У зв’язку з цим, пропонується деталізувати інформацію, яка має міститися в письмовому рішенні про коригування заявленої митної вартості, зокрема доповнивши її положеннями стосовно обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, зазначення наявної в митному органі інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, вказання вичерпного переліку вимог щодо надання додаткових документів, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом, а також інформацію про право декларанта випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання фінансових гарантій чи можливості оскаржити дане рішення у митному органі вищого рівня відповідно або до суду.

При цьому додаткові документи зможуть бути витребувані лише у випадку, коли подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх складових відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Варто також зазначити, що Президентом запропоноване більш правильне формулювання «невірно визначеної декларантом» митної вартості. Адже, як правило, на думку декларанта заявлена ним митна вартість є вірно визначеною. Тому було перенесено акцент на те, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Також, Президентом пропонується скоротити строк на проведення консультацій між декларантом та митним органом з «20 робочих днів, наступних за днем випуску товарів», до «10 днів з дня вручення рішення з дня його вручення під підпис декларанту або уповноваженій ним особі», а загальний строк на надання додаткових документів, відповідно, збільшити з 30 календарних днів до 90.

При цьому, відповідно до Пропозицій Президента було уточнено, що для розрахунку митної вартості носіїв інформації, що містять програмне забезпечення для обладнання з обробки даних, ураховується лише вартість носія інформації за умови виділення з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, а також те, що проценти, що нараховуються за фінансовими угодами, які укладені покупцем і стосуються купівлі імпортованих товарів, не будуть розглядатися як частина митної вартості.

Зазначені пропозиції є виправданими та необхідними з метою виконання Україною взятих на себе зобов’язань в рамках СОТ, зокрема Угоди про застосування Статті VII ГАТТ.

Крім того, пропозиції Президента торкнулися і такого важливого нововведення як «компроміс у митній справі». Так, відповідно до проекту МКУ, дане явище передбачає встановлення випадків, коли за відсутності в діях особи, яка порушила митні правила, ознак злочину провадження у справі про це правопорушення може бути припинено шляхом компромісу. Компроміс полягає в укладенні мирової угодиміж зазначеною особою та митним органом, посадова особа якого здійснює провадження у справі. При цьому за умовами мирової угоди особа, яка вчинила порушення митних правил, зобов’язана у визначений термін унести до державного бюджету кошти у сумі, що дорівнює сумі штрафу, передбаченого санкцією відповідної статті Кодексу, та/або задекларувати в митний режим відмови на користь держави товари – безпосередні предмети порушення митних правил, а митний орган – припинити провадження у справі про порушення митних правил щодо цієї особи та здійснити митне оформлення задекларованих нею товарів відповідно до заявленого митного режиму. Встановлено, що мирова угода у справі про порушення митних правил оскарженню не підлягає.

Зважаючи на те, що запропонований для підписання Президентом Кодекс не містив строку виконання угоди особою, яка вчинила порушення митних правил, Президент, запропонував закріплення місячного граничного терміну для виконання мирової угоди. Крім того, з метою мінімізації розбіжностей і невідповідностей щодо оформлення мирової угоди, пропонується затвердження її типової форми.

Таке нововведення є прогресивною та позитивною для суб’єктів бізнесу нормою, адже певною мірою спрощує процедуру митного оформлення.

Разом з цим, проектом МКУ було приділено значну увагу процедурі перевірок митними органами компанії після завершення митного оформлення щодо правильної та своєчасної сплати відповідних податків та зборів, класифікації ввезених товарів відповідно до УКТЗЕД, обґрунтованості й законності отримання пільг та звільнення від оподаткування. Так званий «пост-аудит» може бути проведений протягом 3-х років, у зв’язку з чим проект МКУ передбачав, що документи та відомості, у тому числі в електронному вигляді, що декларанти або уповноважені ними особи надавали митним органам для здійснення митного контролю, а також документи, відомості про які зазначені у митній декларації, повинні зберігатись не менш ніж 1095 днів після дати завершення митних процедур. При цьому відповідно до прийнятого Верховною Радою України тексту Кодексу, було передбачено що втрата чи знищення до закінчення строків зберігання зазначених документів (в т. ч. митних декларацій, ліцензій, дозволів, сертифікатів, експертних висновків, специфікацій, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів) тягне за собою накладення штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 8500 грн.

Однак, Президент, аргументуючи це тим, що вказана норма може викликати конкуренцію норм з огляду на неузгодженість як встановлених окремих порушень, так і розміру відповідальності за них, зокрема стосовно зберігання бухгалтерських документів та ведення бухгалтерського обліку, запропонував її видалення.

Цікавим також є намагання Президента внести ясність щодо визначення «достатності підстав». Це пов’язане з тим, що деякі статті проекту МКУ, описуючи те чи інше порушення, дають право посадовим особам митних органів на їх власний розсуд оцінювати достатність або недостатність тих чи інших доказів та підстав. У зв’язку з тим, що проект МКУ не містив об'єктивні критерії для вчинення митними органами дій чи прийнятті рішень у певних випадках, Президентом запропоновано, щоб вичерпний перелік відповідних підстав встановлював Кабінет Міністрів України. Це дозволить забезпечити однозначний підхід митних органів до вирішення тих чи інших питань.

І, мабуть, не оминемо увагою той факт, що пропозиціями Президента пропонується повернути «ліцензійність» діяльності митних брокерів, відмінивши таке нововведення проекту МКУ як провадження діяльності на підставі відповідного дозволу. Разом з відміною дозволу, для митного брокера зникає і необхідність в укладенні договору фінансової гарантії в розмірі 300 тисяч євро. Зважаючи на те, що, як правило, митні брокери є невеликими суб’єктами господарювання, встановлення такої гарантії значно б обмежувала їх підприємницьку діяльність, та мала би наслідком залишення на ринку лише «акул» брокерського бізнесу.

Отже, новий Митний кодекс України, безумовно, є прогресивним і необхідним для України, оскільки значно спрощує процедури митного оформлення товарів та надає декларантам більше прав у відносинах з митними органами. Однак на виконання запроваджених новацій потрібно прийняти ряд нормативних актів, забезпечити готовність митних органів, як технічно, так і кадрово. Тому, пропозиція Президента України щодо перенесення дати набрання чинності нового Кодексу на 1 січня 2013 року є абсолютно виправданою, необхідною та очікуваною. Питання залишається в тому, чи прислухається Парламент до пропозицій Президента і чи не будуть заразом запропоновані «невідомі до цього» нововведення. Час покаже… .