Обмеження у діяльності ті нові заходи відповідальності: що літо-2012 принесло лікарям та фармацевтам?

Смуток Марія, молодший юрист ЮК «Правовой Альянс»

4 липня 2012 року парламентарі ухвалили Закон України № 5036 «Про внесення зміни до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо встановлення обмежень для медичних і фармацевтичних працівників під час здійснення ними професійної діяльності».

Суб’єктом законодавчої ініціативи щодо його прийняття виступив Кабінет Міністрів України, а безпосереднім ініціатором Прем’єр-міністр України, Микола Азаров.

Тож подивимось та проаналізуємо, що нового приніс він лікарям, іншим медпрацівникам та фармацевтам та чи сприятимуть законодавчі нововведення реальному вдосконаленню існуючої ситуації в сфері охорони здоров’я. Прийнявши вищеназваний Закон, Верховна Рада України постановила доповнити Розділ X Основ законодавства України про охорону здоров’я статтею 78 1, що містить не відомі раніше українській правотворчості, обмеження, встановлені для медичних і фармацевтичних працівників під час здійснення ними професійної діяльності. Отже, цей Закон набрав чинності 1 серпня 2012 року і саме з цієї дати медичні і фармацевтичні працівники під час здійснення ними професійної діяльності не мають права:

1) одержувати від суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво та/або реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення, їх представників неправомірну вигоду;

2) одержувати від суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво та/або реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення, їх представників зразки лікарських засобів, виробів медичного призначення для використання у професійній діяльності (крім випадків, пов’язаних з проведенням відповідно до договорів клінічних досліджень лікарських засобів або клінічних випробувань виробів медичного призначення);

3) рекламувати лікарські засоби, вироби медичного призначення, у тому числі виписувати лікарські засоби на бланках, що містять інформацію рекламного характеру, та зазначати виробників лікарських засобів (торговельних марок);

4) на вимогу споживача під час реалізації (відпуску) лікарського засобу не надавати або надавати недостовірну інформацію про наявність у даному аптечному закладі лікарських засобів з такою самою діючою речовиною (за міжнародною непатентованою назвою), формою відпуску та дозуванням, зокрема приховувати інформацію про наявність таких лікарських засобів за нижчою ціною.

Останній 4 пункт стосується виключно фармацевтичних працівників.

Перший пункт містить в своєму складі термін «неправомірна вигода», проте його у цьому нормативно-правовому акті не розтлумачено. Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 40, ст.404), неправомірна вигода - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову.

Не дивлячись на багатообіцяючу соціальну мету цього закону, з формально-юридичної точки зору він має ряд недоліків. На них звертало увагу і Головне юридичне управління ВРУ у своєму зауваженні від 20.06.2012 ще на етапі розгляду законопроекту. Серед них було зазначено наступні:

- Основи законодавства України про охорону здоров’я відповідно до їх преамбули є нормативно-правовим актом, який визначає засади охорони здоров'я в Україні і не може бути, на нашу думку, спрямований на деталізацію норм, що регулюють відносини інших галузей права: трудові - з працівниками закладів охорони здоров’я (відповідно підпункти 1-4 частини першої статті 781 Закону), реклами (підпункт 3 частини першої цієї статті), діяльності суб’єктів господарювання, у тому числі питань захисту прав інтелектуальної власності - торговельних марок (підпункти 1-3 частини першої статті 781 Закону); захисту прав споживачів (підпункт 4 цієї статті) чи запобігання корупції (підпункт 1 цієї статті).

- Наприклад, питання відпуску лікарських засобів за рецептом лікаря (Закон України «Про лікарські засоби»), про що йдеться у законопроекті, вже деталізовано Міністерством охорони здоров’я України встановленням бланку (форми) рецепту, який не передбачає розміщення на ньому реклами. Отже, мова може йти лише про належне виконання медичними і фармацевтичними працівниками вимог чинного законодавства.

- Крім того, запропоновані норми, належним чином, тобто відповідно до зазначених вище галузей права, не встановлюють суб’єкт та об’єкт певного правопорушення, не розмежовують відповідно і види юридичної відповідальності, що має настати за ці діяння.

Тож відповідальність для лікарів і фармпрацівників новими законодавчими змінами не деталізовано. І можна вважати, що вирішувати це питання треба «бланкетним» методом, тобто шукаючи відповідь щодо відповідальності цих категорій громадян у інших нормативно-правових актах.

Отже за Конституцією України особи, винні у порушенні вимог закону, зокрема у сфері охорони здоров'я (стаття 80 Основ), можуть нести цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Так, кримінальна відповідальність як найбільш суворий вид юридичної відповідальності за правопорушення, що вчинюються громадянами, в тому числі медичними працівниками, передбачається на загальних засадах. Нагадую, що жодну особу не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності за злочин, склад якого прямо не передбачений кримінальним законодавством України. Тож і лікарі, і фармацевтичні працівники можуть бути засуджені в порядку кримінального судочинства виключно у разі скоєння ними суспільно небезпечних діянь, вже безпосередньо передбачених Кримінальним кодексом України.

Тож Кримінальний кодекс України виокремлює склади злочинів стосовно спеціальних суб’єктів, які мають відношення саме до професійної діяльності лікарів. Більшість цих злочинів міститься у розділі II цього Кодексу «Злочини проти життя і здоров'я особи».

Відтак, у контексті цього законопроекту пропоновані діяння необхідно відмежувати від існуючих складів злочинів, які можуть бути кваліфіковані як незаконна лікувальна діяльність (стаття 138 Кодексу) чи неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником (стаття 140 Кодексу).

Щодо адміністративної відповідальності, варто вказати, що це єдиний різновид юридичної відповідальності, заходи якої було уніфіковано із новим прийнятим Законом № 5036.

Так, законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за фальсифікацію або обіг фальсифікованих лікарських засобів» від 5 липня 2012 року N 5065-VI одну зі статей Кодексу України про адміністративні правопорушення було викладено у новій редакції. Тож на даний момент стаття 442 Кодексу України про адміністративні правопорушення має назву: «Порушення обмежень, встановлених для медичних і фармацевтичних працівників під час здійснення ними професійної діяльності» і містить наступні положення:

«Порушення обмежень, встановлених для медичних і фармацевтичних працівників під час здійснення ними професійної діяльності, -

тягне за собою накладення штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за порушення, передбачені частиною першою цієї статті, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".

Ці норми додалися до вже існуючих положень Кодексу України про адміністративні правопорушення що стосуються порушень законодавства у галузі охорони здоров'я населення. Такими є, наприклад, порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм (стаття 42 Кодексу України про адміністративні правопорушення), незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (стаття 44 цього Кодексу).

Про цивільно-правову відповідальність у сфері медичної діяльності може йтися як про вид відповідальності, який виникає внаслідок порушення майнових чи особистих немайнових благ (життя і здоров'я) громадян у сфері охорони здоров'я, і переважно про необхідність відшкодування шкоди. Цивільно-правова відповідальність уже на сьогодні є засобом забезпечення захисту прав при наданні пацієнтам медичної допомоги.

Варто також зазначити, що більшість медичних працівників здійснює свою професійну діяльність, перебуваючи у трудових відносинах із закладами охорони здоров'я, і має визначене підзаконними нормативно-правовими актами коло трудових (службових) обов'язків. Тож як медичні, так і фармацевтичні працівники можуть нести і дисциплінарну відповідальність, встановлену актами трудового законодавства.

Отже в даному випадку чітко видно та зрозуміло, що порушення лікарями, іншими медпрацівниками та фармацевтичними працівниками, обмежень, встановлених Законом України №5036 і закріплених у Основах законодавства про охорону здоров’я України, неодмінно тягнутиме за собою конкретний вид юридичної відповідальності, а саме – встановлення штрафу у розмірі 5100 гривень (триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) або 20400 гривень (тисяча двісті неоподатковуваних мінімумів) у разі повторного аналогічного правопорушення.

Тож тепер будь-яка співпраця медпрацівників із суб’єктами господарювання, які здійснюють виробництво та/або реалізацію лікарських засобів, рекламування певних фармацевтичних компаній, необ’єктивне надання інформації працівниками аптечних закладів, є порушенням закону. Тобто виражена у будь-яких формах пропозиція вживання ліків того чи іншого виробника, вчинена медичним чи фармацевтичним працівником стане не лише підставою виникнення для нього проблем із законом, але й досить суттєво вплине на стан його гаманця.

Маю надію, що зміни, розпочаті законодавцем досягнуть зазначеної мети, а саме забезпечать захист громадян України від неналежних дій, що можуть зумовити загрозу життю і погіршити стан здоров’я громадян та порушити їх майнові (економічні) права, а чітке законодавче визначення дій, які впливають на об’єктивність та ефективність професійної діяльності медичних та фармацевтичних працівників встановить прозорі правила гри для всіх учасників процесу надання громадянам медичної допомоги.