Питання введення реімбурсації в Україні є актуальним, але, наразі, мало реальним

Андрій Горбатенко, Старший юрист ЮК «Правовий Альянс»

Яна Карцева, юрист ЮК «Правовий Альянс»

Опубліковано: Фармацевтичний кур’єр

Реімбурсація. Поняття, яке останнім часом активно крутиться у кулуарах органів системи охорони здоров’я, злітає з уст науковців, фармацевтичних виробників, та пацієнтів. Проблема доступності медичної допомоги та лікарських засобів в Україні є гостро актуальною, однак механізми її реалізації, наразі, залишаються виключно на теоретичному рівні.

Реімбурсацією (англ. “reimbursement” – компенсація витрат) у фармацевтичному секторі є відшкодування вартості фармацевтичної продукції з боку держави. У більшості країн Європи впроваджена страхова медицина, а вартість лікарських засобів компенсується державою за рахунок національного страхового фонду. В цих країнах сворені комісії по визначенню вартості лікарських засобів, використовуються різноманітні моделі розрахунку їх граничної ціни, механізми відшкодування витрат на лікування та ін.

Зважаючи на те, що на сьогодні наша держава не в стані виділити достатньо коштів для забезпечення якісного та доступного лікування, а існуюча система охорони здоров’я не дозволяє ефективно використати виділені грошові ресурси, то і реімбурсація можлива лише за умови впровадження страхової медицини. На думку багатьох спеціалістів, в Україні перехід до обов’язкового соціального медичного страхування є оптимальним способом покращення ситуації. Впровадження страхової медицини дозволить використовувати єфективні моделі реімбурсації, що сприятиме доступності медичних послуг та лікарських засобів.

У світі існує два основних методи компенсації в системі реімбурсації – виплати застрахованим особам та виплати аптечним закладам. У разі необхідності здійснення виплат застрахованій особі, такі виплати здійснюються безпосередньо страховою компанією на підставі отриманих рахунків за надані медичні послуги чи лікарські засоби. Виплати аптечним закладам здійснюються страховою компанією на підставі договорів між страховою компанією та відповідним аптечним закладом.

В Україні на сьогоднішній день впроваджене лише добровільне медичне страхування, де реімбурсація, у більшості випадків, здійснюється безпосередньо страховою компанією в аптечні заклади чи заклади охорони здоров’я.

Введення в Україні обов’язкового медичного страхування, за умови вибору єфективної моделі реімбурсації, дозволить державі отримати суттєве джерело надходжень для відшкодування вартості лікування та лікарських засобів. Наразі, для України актуальною проблемою залишається пошук додаткових джерел фінансування сфери охорони здоров’я. У зв’язку з цим, одним з найбільш обговорюваних питань є введення ПДВ на лікарські засоби. Такий крок може мати неоднозначні наслідки. З одного боку введення ПДВ може вплинути на збільшення цін на лікарські засоби, адже виробники з метою компенсації закладеного в ціну ПДВ підвищуватимуть вартість лікарських засобів. З іншого боку, введення ПДВ може мати наслідком, навпаки, зниження цін, з метою залишення доступних цін на лікарські засоби для всіх категорій населення, особливо соціально незахищених, а також для підтримання попиту на такі лікарські засоби. На нашу думку, введення ПДВ шляхом застосування пільгової ставки ПДВ одночасно з реімбурсацією — компенсацією вартості життєво необхідних лікарських засобів, матиме наслідком зменшення цін на лікарські засоби та дозволить наповнити державний бюджет необхідними коштами. На нашу думку, саме компроміс між державою і приватним бізнесом може стати основою для впровадження механізму ефективної страхової медицини в Україні.

Перспективи реімбурсації в Україні

На сьогоднішній день важко говорити про реальні перспективи впровадження механізму реімбурсації в Україні. Передумовою ефективної реалізації реімбурсації витрат на лікування та лікарські засоби буде запровадження обов’язкової страхової медицини в державі. Для цього, перш за все необхідне прийняття закону про обов'язкове соціальне медичне страхування. За останні декілька років виносилося на громадське обговорення вісім проектів такого закону, однак, через свою недосконалість та невідповідність суворим реаліям, усі законопроекти залишалися на рівні проектів.

Звичайно, цитуючи К.Косяченка можна погодитися, що: «Діяльність МОЗ України сьогодні спрямована на створення сприятливих умов для впровадження страхової медицини. Зроблено перші важливі кроки в цьому напрямку: розроблено формуляри, прийняті національні стандарти лікування, піднято питання про необхідність реєстрації оптово-відпускних цін. Однак належить вирішити безліч проблем. Так, сьогодні актуальним для охорони здоров'я України є проведення інвентаризації наявних ресурсів, поділ первинної і вторинної медичної допомоги та розвиток сімейної медицини».

Однак, на нашу думку, найбільш вдало описав перспективи введення системи реімбурсації в Україні міністр охорони здоров'я Зиновій Митник. За його словами: "Ми прекрасно розуміємо, що питання введення страхової медицини сьогодні не на часі, тому що ми бідні. Необхідно мати економічні можливості її впровадження. Але це не означає, що ми не повинні працювати над законом. Створення, ухвалення закону, а потім - ще більше - прийняття підзаконних актів - процес довготривалий. Робота ведеться. Маємо майже завершений проект закону про державну страхову медицину, незабаром внесемо на узгодження в Кабінет Міністрів, а потім - на обговорення сесії Верховної Ради", - відзначив міністр.

Підсумовуючи, можливо стверджевати, що на сьогодні важко говорити про якусь конкретику щодо запровадження страхової медицини та реімбурсації в Україні. У ході розроблення та вибору оптимальної моделі реімбурсації необхідно буде врахувати безліч факторів, таких як відповідний перелік лікарських засобів, медичні стандарти, коло застрахованих осіб, перелік допустимих медичних послуг та ін.

Проте, з упевненістю можна сказати, що введення страхової медицини разом з реімбурсацією шляхом єфективної співпраці як державного, так і приватного сектору, дозволить зробити медицину доступною для всіх верств населення. Це може мати наслідком саморегуляцію фармацевтичного ринку, спрямовану на зниження цін на лікарські засоби виробниками у пошуку більш вигідної співпраці та ефективної реалізації їх господарської діяльності в Україні.