Податкова накладна при поверненні майна з лізингу

Євген Щеглов, Старший юрист ЮК «Правовий Альянс»

Відповідно до п. 14.1.191. ПК України постачанням товарів вважаються фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу.

У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу (стаття 188.1. ПК України (ч.7)). Стаття 201.1. ПК України передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій, зокрема, зазначаються в окремих рядках:

• ціна постачання без урахування податку;
• загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
• вид цивільно-правового договору.

Таким чином, в податковій накладній має бути відображена вартість товару, яка вказана у договорі лізингу.

В податковому кодексі існує стаття 189.5. яка передбачає, що у разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу, які були повернуті лізингоодержувачем, не зареєстрованим як платник податку у зв'язку з невиконанням умов такого договору, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною продажу та ціною придбання таких товарів.

При цьому ціна продажу визначається відповідно до пункту 188.1 статті 188 цього Кодексу, а ціна придбання визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, що несплачені за такий об'єкт лізингу на дату такого повернення.

Якщо особа на момент отримання лізингового не була платником ПДВ, а на момент повернення було платником ПДВ то кодекс не має зворотної сили, і визначення бази оподаткування відбувається на загальних підставах.