Податковий кодекс: які нововведення варто врахувати учасникам фармацевтичного ринку

Євген Щеглов, Старший юрист Юридичної компанії «Правовий Альянс»

Оскільки міжнародні договори укладені Україною про усунення подвійного оподаткування регулюють сплату податку на прибуток підприємств, то зміни цього податку, визначені податковим кодексом суттєво не можуть вплинути на діяльність представництв фармкомпаній в Україні.

Серед новацій податкового кодексу є положення пункту 133.3 (РОЗДІЛ ІІІ. ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ) який передбачає, що постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік в податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним податковим органом України. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації у податковому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.

Закон, що діяв до 01.01.11. року передбачав, що датою збільшення валового доходу вважається дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; а в статті 136 кодексу вказано, що для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи суми попередньої оплати та авансів, отримана у рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Положення пункту 137.2 кодексу передбачено, що Доходом у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або бюджетів визнається:

• сума коштів, що дорівнює частині амортизації об’єкту інвестування (основних засобів, нематеріальних активів), пропорційній долі отриманого платником податку з бюджету цільового фінансування капітальних інвестицій у загальній вартості таких інвестицій в об’єкт;
• цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов витрачання таких коштів на виконання в майбутньому певних заходів - з моменту його фактичного отримання;
• цільове фінансування, крім випадків, зазначених у попередніх підпунктах, - протягом тих періодів, у яких були здійснені витрати, пов’язані з виконанням умов цільового фінансування.

Відповідно до пункту 140.1.2 (РОЗДІЛ ІІІ) до складу витрат не включаються нарахування роялті на користь нерезидента (крім нарахувань що здійснюються суб’єктами господарювання у сфері телебачення і радіомовлення), у обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за звітний рік, а також у випадках, якщо виконується будь-яка з умов:

а) особа, на користь якої нараховуються роялті, є нерезидентом, що має офшорний статус;
б) особа, на користь якої нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний) власник надав право отримувати таку винагороду іншим особам;
в) роялті виплачуються щодо об'єктів, права інтелектуальної власності щодо яких вперше виникли у резидента України.

Відповідно до податкового кодексу України основна ставка податку становить 16 відсотків (з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. застосовується ставка – 23 відсотків; з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. застосовується ставка – 21 відсотків; з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. застосовується ставка – 19 відсотків; з 01.01.2014 р. застосовується ставка – 16 відсотків)

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов’язані утримувати податок із таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України із країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами про такого резидента, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20 відсотків суми таких виплат за власний рахунок.

Резиденти, які надають агентські, довірчі, комісійні та інші подібні послуги з продажу чи придбання товарів, робіт, послуг за рахунок і на користь нерезидента (у тому числі укладення договорів з іншими резидентами від імені і на користь нерезидента), утримують і перераховують до відповідного бюджету податок із доходу, отриманого таким нерезидентом із джерел в Україні, визначений у порядку, передбаченому для оподаткування прибутків нерезидентів, що проводять діяльність на території України через постійне представництво. При цьому такі резиденти не підлягають додатковій реєстрації в органах державної податкової служби як платники податку.

Оскільки міжнародні договори укладені Україною про усунення подвійного оподаткування не регулюють сплату податку на додану вартість, то зміни цього податку, визначені податковим кодексом можуть вплинути на діяльність представництв фармкомпаній в Україні.

У порівнянні з діючим законодавством проект податкового кодексу передбачає новий порядок визначення дати зобов’язань по ПДВ при поставках за бюджетні кошти.

Пункт 187.7 (РОЗДІЛ V. ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ) Податкового кодексу передбачає особливий порядок визначення дати виникнення податкових зобов’язань при поставках фармпрепаратів за рахунок бюджетних коштів, зокрема датою виникнення податкових зобов’язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед бюджетом.

Пункт 188.1 (РОЗДІЛ V) Податкового кодексу передбачає, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів (у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів), крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з пп. 5.1.7 Закону України "Про податок на додану вартість", постачання зареєстрованих і допущених до застосування в Україні лікарських засобів в згідно з переліком, який щорічно визначається Кабінетом Міністрів України до 1 вересня року, попереднього звітному (Постанова Кабінету Міністрів України "Про перелік лікарських засобів і виробів медичного призначення, операцію з продажу яких, звільняються від оподаткування на додану вартість" від 17.12.2003 р. № 1949), є основою для застосування пільг по сплаті ПДВ.

Пунктом 1 вказаної Постанови передбачено, що переліком лікарських засобів, операції, з продажу яких звільняються від оподаткування на додану вартість, є Державний реєстр лікарських засобів.

В Податковому кодексі України з’явилась стаття 197.1.29, якою передбачено звільнення від ПДВ постачання лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів (у тому числі аптечними закладами), а також виробів медичного призначення за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Термін «дозволених для виробництва і застосування в Україні» може сіідсити про застосування даної пільги для ліків, які не тільки зареєстровані в України, але й дозволені до виробництва в нашій державі.

Згідно з пп. 197.1.5 Податкового кодексу України від податку звільняється постачання послуг з охорони здоров’я закладами охорони здоров’я, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також постачання послуг реабілітаційними установами для інвалідів та дітей-інвалідів, що мають ліцензію на постачання таких послуг, крім таких послуг:

а) надання косметологічної допомоги, крім тієї, що надається за медичними показаннями;

б) масаж для зміцнення здоров’я дорослого населення, корекції осанки тощо;

в) проведення профілактичних медичних оглядів із підготовкою висновку про стан здоров’я на прохання громадян;

г) проведення гігієнічної експертизи проектних матеріалів та попередніх проектних пропозицій, у тому числі щодо розміщення об’єкта, а також нормативної документації на нові технології виробництва продукції та нові види продукції за заявкою замовника, гігієнічна оцінка зразків нових видів продукції;

ґ) надання консультаційної допомоги з питань проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи;

д) обстеження за заявкою замовника об’єктів, що будуються, реконструюються або функціонують, з метою їх відповідності санітарному законодавству;

е) проведення за заявкою замовника токсиколого-гігієнічних, медико-біологічних, санітарно-гігієнічних, фізіологічних та інших обстежень з метою визначення безпеки продукції для здоров’я людини;

є) видача суб’єктам господарювання дозволів на виробництво, використання, транспортування, зберігання, реалізацію, захоронення, знищення, утилізацію продукції і речовин вітчизняного та імпортного виробництва, що потенційно небезпечні для здоров’я людини;

ж) надання юридичним і фізичним особам консультаційної допомоги з питань застосування законодавства про охорону здоров’я, в тому числі щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

з) проведення медичного огляду осіб для видачі:

• дозволу на право отримання та носіння зброї громадянам, крім військовослужбовців і посадових осіб, носіння зброї якими передбачено законодавством;
• відповідних документів на виїзд громадян за кордон за викликом родичів, що проживають у зарубіжних країнах, оздоровлення в зарубіжних лікувальних або санаторних закладах за власним бажанням, а також у службові відрядження (крім державних службовців, робота яких пов’язана з такими виїздами і які мають відповідні медичні документи);
• посвідчення водія транспортного засобу;

и) медичне обслуговування з’їздів, конференцій, симпозіумів, фестивалів, нарад, змагань тощо;

і) медичне обслуговування громадян за їх бажанням у медичних закладах із поліпшеним сервісним обслуговуванням;

ї) організація медичного контролю осіб, які займаються фізичною культурою і спортом в оздоровчих закладах;

й) проведення профілактичних щеплень громадянам, які від’їжджають за кордон за викликом, для оздоровлення в зарубіжних лікувальних або санаторних закладах за власним бажанням, а також у туристичні подорожі (крім тих, що від’їжджають на лікування та у службові відрядження);

к) складення за заявками замовників санітарних паспортів радіотехнічних об’єктів та проведення досліджень для їх підтвердження;

л) проведення за заявками замовників державної санітарно-гігієнічної експертизи з акредитації та атестації підприємств, установ, організацій на право проведення токсиколого-гігієнічних, медико-біологічних, санітарно-гігієнічних та інших досліджень;

м) визначення за заявками замовника шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, технологічного та трудового процесів, проведення досліджень для розробки засобів і заходів щодо усунення або зменшення їх небезпечної дії;

н) навчання за заявками замовників на робочих місцях фахівців підприємств, установ, організацій в установах санітарно-епідеміологічної служби, державних науково-дослідних інститутах гігієнічного та епідеміологічного профілю, а також фахівців підприємств, установ, організацій, проведення санітарно-гігієнічних та бактеріологічних досліджень;

о) надання за заявками замовників послуг з організації роботи відомчих санітарних лабораторій, оснащення їх медичною технікою (обладнанням, апаратурою, приладами); навчання на місці фахівців таких лабораторій методики проведення санітарно-гігієнічних досліджень;

Пункт 198.2 (РОЗДІЛ V) Податкового кодексу України передбачає, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України, датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов’язаннями.

Податковий кодекс України, на відміну від діючого законодавства, передбачає, що при здійсненні операцій з поставки товарів (послуг), платник податку – продавець товарів (послуг) зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних платниками податку-продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників податку на додану вартість, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній складає:

• понад 1 мільйон гривень – з 1 січня 2011 року;
• понад 500 тисяч гривень – з 1 квітня 2011 року;
• понад 100 тисяч гривень – з 1 липня 2011 року.
• понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року

Стаття 208.2 проекту Податкового кодексу України передбачає особливості оподаткування послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України. Статтею передбачено, що отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування. Тобто, резидент, який отримує на території України послугу від нерезидента, нараховує собі ПДВ.

При цьому отримувач послуг - платник податку складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Податкова накладна складається в одному примірнику і залишається у отримувача послуг - платника податку.

Якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов’язань декларації за відповідний звітний період.

Якщо отримувача послуг не зареєстровано як платника податку, то податкова накладна не виписується. Форма розрахунку у вигляді додатку до декларації з цього податку, порядок нарахування та сплати податку таким отримувачем послуг, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Отримувач послуг прирівнюється до платника податку для цілей застосування правил цього розділу щодо сплати податку, стягнення податкового боргу та притягнення до відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування.