Повторно новий Митний кодекс України: що нового чекати фармацевтам?

13 березня 2012 року Верховна Рада України з другої спроби більшістю голосів проголосувала за прийняття доопрацьованого проекту нового Митного кодексу України (далі – новий Кодекс), який був вперше прийнятий ще 3 листопада 2011 та згодом ветований Президентом України.

Відтак, залишається чинним старий Митний кодекс України, а питання щодо підписання повторно прийнятого Кодексу Президентом України залишається відкритим. Така невизначеність є небезпідставною, адже в новому Кодексі враховані не лише пропозиції Президента, деякі з яких були «перефразовані», а також включені ще й нові положення, які виникли у процесі доопрацювання. Крім того, за інформацією, яка набула широкого розголосу в мережі Інтернет, Кабінет Міністрів України планує збільшити надходження до бюджету за рахунок скасування пільг на імпорт різних товарів, в тому числі на лікарські засоби, а Президент України ставить нові цілі щодо збільшення надходжень до Державного бюджету України. Все це може позначитися на «бажанні2 Президента підписати остаточну редакцію нового Кодексу.

Безумовно, новий Кодекс довгоочікуваний і необхідний в першу чергу тому, що він викладає чинний Митний кодекс України (далі – МКУ, Кодекс) в новій редакції. Потреба його вдосконалити зумовлена тим, що вітчизняне митне законодавство необхідно привести у відповідність зі світовими стандартами, зокрема з Генеральною угодою з тарифів і торгівлі 1994 року, в тому числі Угодою про застосування статті 7 ГАТТ 1994 року. Також у новому МКУ зібрано положення, які раніше містилися в різних законах та підзаконних актах. Це значно спрощуватиме пошук необхідного документа на виконання норми, закріпленої в Кодексі. Однак, незважаючи на те, що більша частина положень нового МКУ вже була наближена до світових стандартів, Президент України вніс свої пропозиції, адже на його думку новий МКУ у запропонованій редакції не міг бути підписаний, оскільки порушував деякі конституційні гарантії, створював ризики ухилення від оподаткування та не повною мірою відображав взяті Україною міжнародні зобов'язання.

Спробуємо проаналізувати ті новації у Кодексі та розібратися з пропозиціями Президента, які стосуються діяльності фармацевтичних компаній та який вигляд мають ці положення у «остаточній» редакції.

Для фармацевтичної галузі, яка досить активно розвивається, внесені до МКУ зміни є швидше позитивними та прогресивними, адже вони спрощують митні процедури, з якими нерідко стикаються фармацевтичні компанії – імпортери.

Не безпідставно, новий МКУ приділив значну увагу питанням митної вартості товарів та методам її визначення. При чому, ці положення зазнали певних змін як при перегляді проекту Президентом України, так і при його повторному затверджені Верховною Радою України.

Оскільки питання визначення митної вартості товарів були, є та будуть одними з найбільш актуальних проблем для фармацевтичної галузі при митному оформленні лікарських засобів та виробів медичного призначення, Президент не міг не обійти такі зміни своєю увагою. Зокрема, пропозиції глави держави стосувалися не прозорого механізму визначення митної вартості товарів, оскільки в окремих випадках у митних органів була передбачена можливість самостійно коригувати заявлену митну вартість шляхом використання у закритому доступі власної інформаційної бази даних. У зв’язку з цим, Президентом було запропоновано деталізувати інформацію, яка має міститися в письмовому рішенні про коригування заявленої митної вартості, зокрема доповнивши її положеннями стосовно обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, зазначення наявної в митному органі інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, вказання вичерпного переліку вимог щодо надання додаткових документів, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом, а також інформацію про право декларанта випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання фінансових гарантій чи можливості оскаржити дане рішення у митному органі вищого рівня відповідно або до суду.

Однак, заслуговує на увагу «нововведення» народних депутатів, відповідно до якого серед обов’язків декларанта, який заявляє митну вартість зазначено, що він повинен «заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, або скориговану за результатами контролю, здійсненого митним органом». З цього випливає, що митники зможуть самостійно визначати митну вартість. При чому, подальший випуск товарів, у разі незгоди декларанта, буде можливий лише у випадку погодження з «визначеною», а не «заявлено» митною вартістю за умови сплати «завищених» податків або випуску товарів під відповідну гарантію. Таке положення протирічить

Угоді про застосування Статті VII ГАТТ, однак, є дієвим механізмом поповнення державного бюджету та виконання «очікувань», покладених на митні органи керівництвом «з верху».

Разом з цим, варто звернути увагу й на інші важливі новели Кодексу, які все ж таки не зазнали змін з моменту їх «першого» прийняття, однак є досить позитивними для бізнесу.

Так, спрощено процедуру декларування товарів.

По-перше, Кодекс по-новому визначив поняття «декларант»: як «особу, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування». Нагадаємо, що відповідно до чинної редакції декларантом є «юридична чи фізична особа, яка здійснює декларування товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України». Разом із цим новою редакцією Кодексу значно розширено перелік осіб, які вважаються декларантами. Так, декларантом із числа резидентів є резидент, яким або від імені якого укладено зовнішньоекономічну угоду, на підставі якої здійснюється переміщення товарів, або в інших випадках – особа, яка відповідно до законодавства України має право вчиняти щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення юридично значущі дії від свого імені. Декларантами з числа нерезидентів вважаються представництва іноземних фірм щодо товарів, що не підлягають відчуженню та призначені для службового користування цих представництв при декларуванні у митні режими тимчасового ввезення, реекспорту, транзиту, а також імпорту щодо товарів, увезених для власних потреб таких представництв, іноземні перевізники щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються територією України прохідним транзитом, а також в інших випадках, коли відповідно до законодавства України нерезидент має право розпоряджатися товарами на митній території України.

По-друге, скорочено часові нормативи митного оформлення. Замість «як правило, протягом однієї доби» – 4 години з моменту подання митної декларації та документів. При цьому встановленийвиключний перелік підстав, за яких час на митне оформлення може бути перевищений, зокрема за необхідності в проведенні додаткових лабораторних досліджень.

По-третє, декларанту надано право здійснювати митне оформлення товарів у будь-якому митному органі. Зважаючи на те, що сьогодні його здійснюють за місцем державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності або шляхом процедури погодження зміни місця митного оформлення, внесені корективи дозволять мінімізувати формальності, пов’язані з отриманням дозволу на оформлення товарів у митному органі поза місцем реєстрації. Однак, з огляду на останні тенденції щодо спеціалізації митних органів, зокрема віднесення до сфери Київської регіональної митниці повноважень щодо митного оформлення фармацевтичної продукції декларантів, зареєстрованих у Києві та у Київській області, що і так становить близько 70 відсотків ринку, не виключено, що в майбутньому буде обраний митний орган, який би повністю «спеціалізувався» на митному оформленні фармацевтичної продукції для всіх декларантів без виключення.

По-четверте, скорочено перелік документів, які додаються до митної декларації. А саме встановлено, що разом з нею подається тільки рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та декларації митної вартості у випадках, обумовлених у Кодексі. Вся інша важлива інформація (торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних і комерційних документах), код товару за УКТЗЕД, митна вартість товарів та метод її визначення та ін.) зазначається в митній декларації. Причому новим МКУ передбачено виключний перелік такої інформації та встановлено, що митним органам забороняється вимагати внесення до митної декларації відомостей, відмінних від зазначених у цьому переліку. Нагадаємо, що відповідно до чинного МКУ подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. З огляду на зазначені зміни, це дозволить не надавати митному органу відповідні документи та чітко прослідкувати за неможливістю зловживання з боку митного органу щодо запитуваної інформації та вимагання непередбачених документів для оформлення. Тобто, внесені зміни унеможливлюють зловживання з боку митного органу щодо запитуваної інформації.

Також новим МКУ, як і чинним, передбачено, що декларацію митної вартості декларант подає за власним бажанням (крім спеціально зазначених випадків). Відповідно до запропонованих змін, кількість випадків, коли така декларація подається в обов’язковому порядку, значно скорочена. Зокрема, за новим порядкомдекларація митної вартості обов’язково подається, якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати (в т. ч. комісійні та брокерська винагорода, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів) і якщо вони не включалися до ціни, а також у випадку, коли покупець та продавець пов’язані між собою. Не потрібно подавати декларацію митної вартості у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.

Варто зазначити, що відповідно до чинного законодавства декларація митної вартості подається обов'язково у випадках: коли покупець та продавець пов'язані між собою; коли покупець сплачує прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів роялті та ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті; сплати відповідної частини виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання на митній території України оцінюваних товарів, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця. Таким чином, запропоновані зміни закріплюють чіткий перелік і виправдані підстави обов’язкового подання декларації митної вартості.

По-п’яте, тепер у новому Кодексі закріплено чіткі підстави для відмови у митному оформленні та обов’язки митниці надати вичерпні роз’яснення. Зокрема встановлено, що митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: коли декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених кодексом; електронна митна декларація не містить визначених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених Кодексом. Отже, існуватимуть обґрунтовані підстави для відмови у митному оформлені, що дозволить контролювати можливі зловживання з боку митного органу. Крім того, кожна відмова у прийнятті митної декларації оформлюється шляхом заповнення картки відмови в її прийнятті за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. На сьогоднішній день, чомусь картки відмови, хоч і існують, однак не виписують митними органами при кожній відмові у прийнятті митної декларації.

Мабуть, революційною є новація щодо дій декларанта з митними деклараціями. Зокрема, декларант зможе виправляти помилки та визнавати декларацію недійсною.

Виправлення помилок. За новим МКУ допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених Кодексом та іншими актами законодавства України,крім випадків, якщо особа систематично (більше двох разів протягом місяця) допускає у митній декларації помилки, зазначені вище. Крім того, встановлено, що посадові особи митних органів надають декларантам або уповноваженим ними особам можливість виправляти згадані помилки, допущені у митних деклараціях. На сьогоднішній день, за елементарну описку чи неуважність митного брокера можливо отримати значні наслідки. І лише у випадках «плідних» переговорів з митними органами можливо уникнути безглуздих непорозумінь.

Внесення змін. Відтепер внесення змін до митної декларації, прийнятої митним органом, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Причому зміни повинні стосуватися лише товарів, зазначених у такій декларації. Зміни, які впливають на застосування до товарів заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, вносять до митної декларації за умови дотримання таких заходів. В свою чергу, чинним Митним кодексом України передбачено, що зміна, доповнення та відкликання митної декларації після її прийняття митним органом до митного оформлення не допускаються.

Визнання недійсною. Якщо товари, оформлені за декларацією для вивезення за межі митної території України, не перетнули державний кордон України протягом 180 днів, митний орган визнає цю митну декларацію недійсною. Цей строк можна зменшити за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи. Разом з цим, передбачено, що порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними має визначатися Кабінетом Міністрів України.

Безумовно, надання декларанту права на здійснення зазначених дій є розширенням можливостей взаємодії з митними органами, спрощення оформлення митних декларацій та мінімізації «несвідомих» помилок.

Крім того, важливе нововведення МКУ – поняття «компроміс у митній справі». Воно передбачає встановлення випадків, коли за відсутності в діях особи, яка порушила митні правила, ознак злочину провадження у справі про це правопорушення може бути припинено шляхом компромісу. Компроміс полягає в укладенні мирової угоди між зазначеною особою та митним органом, посадова особа якого здійснює провадження у справі. При цьому за умовами мирової угоди особа, яка вчинила порушення митних правил, зобов’язана у визначений термін унести до державного бюджету кошти у сумі, що дорівнює сумі штрафу, передбаченого санкцією відповідної статті Кодексу, та/або задекларувати в митний режим відмови на користь держави товари – безпосередні предмети порушення митних правил, а митний орган – припинити провадження у справі про порушення митних правил щодо цієї особи та здійснити митне оформлення задекларованих нею товарів відповідно до заявленого митного режиму. Встановлено, що мирова угода у справі про порушення митних правил оскарженню не підлягає.

Зважаючи на те, що запропонований для підписання Президентом Кодекс не містив строку виконання угоди особою, яка вчинила порушення митних правил, Президент, запропонував закріплення місячногограничного терміну для виконання мирової угоди. Крім того, з метою мінімізації розбіжностей і невідповідностей щодо оформлення мирової угоди, пропонується затвердження її типової форми.

Таке нововведення є прогресивною та позитивною для суб’єктів бізнесу нормою, адже певною мірою спрощує процедуру митного оформлення. Однак, з огляду на те, що декларант все одно платитиме штраф, то такий компроміс буде лише формальним з боку митних органів, без «протоколювання» відповідних порушень, однак з їх повним виконанням.

Новий Кодекс містить і ряд негативних нововведень. Зокрема, це стосується офіційного закріплення за митними органами фіскальної функції. У зв’язку з цим важливо, щоб через пріоритетне завдання з наповнення бюджету і виконання плану працівники митних органів не зловживали своїми повноваженнями та чітко виконували вимоги законодавства.

Неабиякого значення набуває процедура перевірок митним органом компанії після завершення митного оформлення щодо правильної та своєчасної сплати відповідних податків та зборів, класифікації ввезених товарів відповідно до УКТЗЕД, обґрунтованості й законності отримання пільг та звільнення від оподаткування (як у випадку з лікарськими засобами). Так званий «пост-аудит» може бути проведений протягом 3-х років, у зв’язку з чим новий Кодекс передбачає, що документи та відомості, у тому числі в електронному вигляді, що декларанти або уповноважені ними особи надавали митним органам для здійснення митного контролю, а також документи, відомості про які зазначені у митній декларації, повинні зберігатись не менш ніж 1095 днів після дати завершення митних процедур.

Ще одним негативним нововведенням для представників бізнесу є збільшення штрафів за порушення митних правил. За дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, встановлено штраф у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів. Сьогодні штраф за таке правопорушення складає від 100 до 500 НМДГ (1700–8500грн), а для посадових осіб підприємств – від 500 до 1000 НМДГ (8500–17000грн). Також передбачено трирічний строк давності для застосування адміністративного стягнення у вигляді конфіскації товарів.

Отже, новий Митний кодекс України, безумовно, є прогресивним і необхідним для України, оскільки значно спрощує процедури митного оформлення товарів та надає фармацевтичним компаніям – імпортерам більше прав у відносинах з митними органами. Однак на виконання запроваджених новацій потрібно прийняти ряд нормативних актів, які, на жаль, на сьогоднішній день не прийняті. З огляду на те, що відповідно до прийнятої редакції нового Кодексу він набирає чинності з першого числа другого місяця, що настає за місяцем, в якому його опубліковано, крім зобов’язань Кабінету Міністрів України щодо розроблення відповідних проектів змін, зокрема до Податкового кодексу України, та зважаючи, що станом на сьогодні Президент ще не підписав остаточний текст, не те, що опублікував, вірогідність набрання чинності новим Кодексом з 1 травня 2012 року є досить сумнівною. Питання залишається в тому, чи погодиться Президент з остаточною редакцією, разом з «невідомими до цього» нововведеннями. Час покаже… .