Практические нюансы в процессе признания и исполнения решения МКАС

Яна Карцева, юрист ЮК «Правовой Альянс»

Розв’язання спорів, що виникають у відносинах між різними суб’єктами господарювання, все частіше вирішуються шляхом альтернативним до судового. Таким дієвим механізмом є арбітражний розгляд. На сьогоднішній день, в Україні при Торгово-промисловій палаті України діє дві арбітражні установи, які уповноважені на вирішення арбітражних спорів– Міжнародний арбітражний суд (надалі – МКАС при ТПП України) та Морська арбітражна комісія (надалі – МАК).

За даними звіту про діяльність МКАС при ТПП за 2010 рік у провадженні суду знаходилося 689 справ, з географічним представництвом сторін з 57 країн, в тому числі 45 країн далекого зарубіжжя, 11 країн СНД та України, в порівнянні ще у 2007-2008 рр. на розгляд МКАСу надійшло 650 нових справ (2007 р. - 319, 2008 р. - 331) однак з 66 країн.

Безумовно, перевагою арбітражного розгляду є те, що усі винесені рішення МКАС при ТПП України є обов’язковими та підлягають виконанню. При цьому, лише у виключних випадках таке рішення може бути оскаржено.Однак практичні реалії визнання та виконання рішення МКАС при ТПП України містять деякі «підводні камені».

З одного боку, практичні нюанси з’являються вже при підготовці документів для подання в компетентний суд за кордоном для визнання та виконання рішення МКАС при ТПП України.

Так, відповідно до ст. 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» передбачено, що «арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням цієї статті та статті 36», яка визначає підстави для відмови у визнанні або увиконанні арбітражного рішення. Крім того, встановлено, що «Сторона, що спирається на арбітражне рішення або порушуєклопотання про його виконання, повинна подати оригінал належнимчином засвідченого арбітражного рішення або належним чином засвідчену копію такого, а також оригінал арбітражної угоди, зазначеної в статті 7, або належним чином засвідчену копію такої.Якщо арбітражне рішення або угода викладені іноземною мовою, сторона повинна подати належним чином засвідчений переклад цихдокументів на українську або російську мову». Слід зазначити, що ця норма розроблената імплементована в законодавство України з урахуванням положень Нью-Йоркської конвенції про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень 1958 р. (далі – «Нью-Йоркська конвенція»).

Перше, з чим доводиться мати справу стороні, це вирішення питання щодо надання оригіналів документів чи належним чином засвідчених копій. Зазвичай, сторони з небажанням ставляться о того, щоб віддати єдині оригінали арбітражного рішення чи арбітражного застереження. Тому постає питання з оформленням їх копій.

Механізмами офіційного засвідчення копій є їх оформлення шляхом консульської легалізації, проставлення апостилю, або і зовсім без жодного додаткового засвідчення (у випадку існування міжнародних договорів України про правову допомогу, що містить положення щодо скасування вимоги легалізації офіційних документів, виданих компетентними органами договірних країн).

На сьогоднішній день, найбільш поширеним способом оформлення документів для їх можливого використання за кордоном є проставлення апостиля, запровадженого Гаазькою Конвенцією від 1961 року (надалі - Конвенція). Серед компетентних органів, які уповноважені проставляти апостиль на документах для дії за кордоном, в країнах, які приєдналися до вказаної Конвенції, зокрема на документах, що видаються органами юстиції та судами, а також на документах, що оформляються нотаріусами України, є Міністерство юстиції України.

Відповідно до Правил проставлення апостиля на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, що затверджені спільним наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти і науки України та Міністерством юстиції України від 05.12.2003 N 237/803/151/5 (надалі – Правила), передбачено, що апостиль проставляється на документах, які виходять від органів судової влади України. В свою чергу, відповідно до регламенту, МКАС при ТПП України єсамостійною постійнодіючою арбітражноюустановою(третейськимсудом), що здійснює своюдіяльність відповіднодо ЗаконуУкраїни "Про міжнародний комерційний арбітраж"від 24лютого 1994 року,Положенняпро Міжнародний комерційнийарбітражний судприТППУкраїни таРегламенту, та не є частиною судової системи України. У зв’язку з цим, Мінюст вимагає надання нотаріальної копії арбітражного рішення, оскільки відповідно до зазначених Правил, проставляє апостиль на нотаріальних документах.

На практиці, обставини можуть ускладнитися ще й тим, що сторони своїм арбітражним застереженням, інколи визначають англійську мову мовою арбітражу, в результаті чого, усі процесуальні документи, та, зокрема, рішення видається англійською мовою. Однак, щоб належним чином засвідчити копію арбітражного рішення, до Міністерства юстиції України, потрібно подати нотаріальну копію такого рішення. В свою чергу, нотаріуси уповноважені вчиняти нотаріальні дії лише щодо документів, тексти яких повинні бути написані «зрозуміло і чітко», тобто складені державною мовою. У зв’язку з цим, стороні спору потрібно бути готовою спочатку зробити переклад такого рішення, посвідчити його нотаріально, і лише після цього подавати до Мінюсту.

Крім того, проблеми виникають з засвідченням арбітражної угоди, зокрема у випадку, якщо така угода оформлена не окремим документом, а закріплена як розділ у зовнішньоекономічному договорі. У випадку небажання надати оригінал угоди для визнання та виконання арбітражного рішення за кордоном, сторона стикається з реальною проблемою засвідчення копії такої угоди. Це пов’язане з тим, що Мінюст відмовляє в проставленні апостилю на зовнішньоекономічному договорі (витязі з нього), аргументуючи це тим, що відповідно до Правил, апостиль ставиться лише на офіційних документах, та не проставляється на адміністративні документи, що мають пряме відношення докомерційних або митних операцій. У зв’язку з цим, потрібно бути готовим віддати оригінал такого зовнішньоекономічного договору.

Інколи, деякі суди іноземних держав (наприклад, Індії) можуть вимагати ще й оформлення афідевіту, який супроводжуватиме клопотання до компетентного суду щодо визнання та виконання рішення МКАС при ТПП України. Відповідно до роз’яснення Мінюсту від 01.02.1998р.«Щодо нотаріального формлення від імені громадян, підприємств, установ і організацій України документів, призначених для дії за кордоном», афідевіт це письмова урочиста заява, а всі документи (заяви, листи та інш.), що додаються до афідевіту на підтвердження викладених в ньому фактів, підшиваються перед афідевітом. Згідно з вимогами деяких країн наявність цих додатків повинна бути застережена в посвідчувальному написі.

З іншого боку, існують і певні нюанси у процесі визнання та виконання рішення МКАС при ТПП України на території України.

У випадку, якщо рішення МКАС при ТПП України підлягає визнанню та виконанню на території України, тобто коли боржник за зовнішньоекономічним договором знаходиться на території України, процедура здійснюється відповідно до Розділу VIII «Про визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні» Цивільного-процесуального кодексу України (надалі – Кодекс). Зазначеними положеннями Кодексу, рішення міжнародних арбітражів, в тому числі і МКАС при ТПП України, прирівнюються до рішень іноземних судів. Таким чином, відповідно до Кодексу, рішення МКАС при ТПП України «може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника, або за місцезнаходженням в Україні майна боржника, якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України або його місце проживання (перебування) або місцезнаходження невідоме». Для такого визнання, стягував за арбітражним рішенням повинен подати клопотання до відповідного суду.

Порядок розгляду клопотання регулюється статтею 395 Кодексу, відповідно до якої про надходження клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду суд у п’ятиденний строк письмово повідомляє боржника і пропонує йому у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання. Однак, на практиці мають місце випадки, коли отримавши таке клопотання, боржник, який має невиконані зобов’язання перед іншою особою та володіє певним майном на території України, має достатньо часу для того, щоб продати це майно чи передати його у власність іншій особі, задля того, щоб уникнути стягнення на нього. Такі дії мають наслідком неможливість виконання рішення МКАС при ТПП України.

У зв’язку з цим, безумовно заслуговує уваги нещодавнє закріплення в законодавстві можливості вжиття заходів забезпечення позову при визнанні та виконанні рішення іноземного суду. Так, відповідно до змін до Кодексу, внесених Законом України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо вжиття заходів забезпечення позову при визнанні та виконанні рішення іноземного суду» від 22.09.2011р.№ 3776-VI, «суд за заявою особи, яка подаєклопотання про наданнядозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпеченняпозову допускається на будь-якій стадії розгляду такогоклопотання, якщо невжиття заходів забезпечення позову можеускладнити чи унеможливити виконання рішення суду».Таким чином, імплементовані зміни дозволять забезпечити права та інтереси осіб (стягувачів), що звертаються до компетентного суду з клопотанням про надання дозволу визнання та на примусове виконання рішення іноземного суду, а також виступатимуть гарантом можливості виконання рішення іноземного суду в подальшому.

За результатами розгляду клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, відповідний суд видає ухвалу про надання дозволу на його примусове виконання. Крім того, на підставі рішення іноземного суду та ухвали про надання дозволу на його примусове виконання, що набрала законної сили, судвидає виконавчий лист, який надсилається для виконання в порядку, встановленому законом. В свою чергу, відповідно до ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі – Закон), підставою для відкриття виконавчого провадження є «виконавчий лист надійшов від суду на підставіухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом».

Відповідно до законодавства, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Варто зазначити, що,зазвичай,ціна позову при вирішенні спору у МКАС при ТПП України визначається іноземній валюті.

У зв’язку з цим, раніше існувала значна проблема зі стягненням коштів та перерахуванням суми боргу державною виконавчою службою стягувачув іноземній валюті через відсутністьвалютного рахунку органу державної виконавчої служби. Однак, завдяки змінам від 04.11.2010р., відповідно до яких Закон було викладено в новій редакції, процедура щодо звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті значно прояснилася.

Відтепер, передбачено спеціальний порядок стягнення суми боргу в іноземній валюті. Зокрема,ст.53 Закону встановлено, що «у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби».

З огляду на вищезазначене, можливо стверджувати, що практика визнання та виконання рішень МКАС при ТПП України має свої нюанси, які дещо не співпадають з положеннями, викладеними у законодавстві. Однак, зважаючи на динамічний розвиток та підвищення популярності арбітражних судів у процесі вирішення спорів, і зважаючи на присутність в Україні двох арбітражних інституцій, безумовно очевидним є факт, що законодавець, вносячи відповідні зміни, намагається привести національне законодавство у відповідність до міжнародних стандартів. Такі дії, в свою чергу, підвищуватимуть привабливість МКАС при ТПП України, як альтернативної, добровільної, не формальної, конфіденційної, спрощеної інституції для вирішення комерційних спорів.