Практика застосування нових строків у Цивільному процесі

Євген Щеглов, Старший юрист Юридичної компанії «Правовий Альянс»

Опубліковано: Юрист и закон, 15.12.2010 – 21.12.2010, № 35

З метою комплексного реформування судової системи 07 липня 2010 року внесено численні зміни до Цивільного процесуального кодексу України.

Як результат, змін зазнали положення Цивільного процесуального кодексу України щодо строків позовного провадження, зокрема, строків передання зареєстрованої позовної заяви визначеному судді, усунення недоліків позовної заяви, вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті провадження у справі, пред’явлення зустрічного позову, проведення попереднього судового засідання, а також подання до суду заяви про скасування заходів забезпечення позову. Новелою Цивільного процесуального кодексу України встановлені строки звернення суду до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання фізичної особи – відповідача.

Щодо строку передання зареєстрованої позовної заяви визначеному судді.

Внесено зміни до частини першої статті 118 Цивільного процесуального кодексу України. Раніше позовна заява, подана до суду першої інстанції, реєструвалась, оформлювалась і передавалась судді в порядку черговості. Конкретних вимог щодо порядку реєстрування поданого документу чи його оформлення, максимальних строків передання судді позовної заяви кодекс не містив. На практиці така прогалина процесуального законодавства призводила до безпідставного затягування відкриття провадження по справі. Не передана конкретному судді позовна заява могла знаходитись у канцелярії необмежену кількість часу, від кількох днів до кількох тижнів.

Відповідно до нововведень позовна заява, а також скарги, подання та всі інші передбачені законом процесуальні документи, при поданні до суду першої інстанції підлягають обов'язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу в день надходження документів. При цьому, під час проведення реєстрації за принципом вірогідності та з урахуванням спеціалізації суддів автоматизованою системою документообігу суду визначається суддя або колегія суддів для розгляду конкретної справи. Передання документу визначеному судді здійснюється не пізніше наступного дня за днем його реєстрації.

Проте, з огляду на досвід запровадження автоматизованої системи документообігу в адміністративних судах, запровадження такої системи у загальних судах з «01» січня 2011 року вбачається маловірогідним.

Прогнозована відсутність запровадженої автоматизованої системи документообігу неминуче призведе до неможливості практичного визначення суддів відповідно до вимог, визначених цивільними процесуальними нормами, та дотримання порядку і строків передання суддям позовних заяв.

Щодо строку усунення недоліків позовної заяви.

Змінено вимоги частини першої статті 121 Цивільного процесуального кодексу України щодо строку усунення недоліків позовної заяви. На відміну від старої редакції цієї норми, яка не передбачала обмежень суду у визначені строків усунення недоліків, чинна на сьогодні норма містить строковий ліміт.

За наявності у позовній заяві передбачених процесуальними нормами недоліків суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху. Ухвалою встановлюється строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

На практиці наведені зміні мають неоднозначні відклики. Нововведенням обмежено можливість суду визначати строк усунення недоліків позовної заяви, виходячи за межі максимально встановленого, навіть за наявності обґрунтованих на те підстав. І це при тому, що норма має важливе значення з огляду на обчислення строку позовної давності.

Якщо позивач не виправить наявні у позовній заяві помилки, у встановлений для цього строк, у тому числі, з причини недостатності відведеного часу, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Можливості подовження судом строку усунення недоліків позовної заяви чинний Цивільний процесуальний кодекс України не передбачає.

Щодо строку звернення суду до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання фізичної особи – відповідача.

До Цивільного процесуального кодексу України введено новелу щодо обов’язку суду звернутись до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання фізичної особи – відповідача по справі, якщо вона не є суб'єктом підприємницької діяльності, з метою отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої особи.

Нормою встановлено обмеження строку звернення суду до зазначеного органу. Відповідно до частини третьої статті 22 Цивільного процесуального кодексу України такий строк не може перевищувати двох днів з дня надходження позовної заяви до суду. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана до суду протягом трьох днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення.

Щодо строку вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті провадження у справі.

Внесено суттєві зміни до статті 122 Цивільного процесуального кодексу України щодо строків вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті провадження у справі.

На відміну від раніше встановленого для вирішення зазначеного питання десятиденного строку з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків у позовній заяві, чинна частина третя статті 122 Цивільного кодексу України встановлює лише три дні для вирішення судом питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі. Такий строк підлягає відліку з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків та не пізніше наступного дня після отримання судом у передбаченому процесуальними нормами порядку інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи – відповідача по справі.

Формально нововведення не має прямої дії щодо практичного строку постановлення ухвали суду про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі. Поняття «строк вирішення питання» та «строк постановлення ухвали» не є тотожними. Отже, теоретично можна припустити можливість постановлення судом відповідної ухвали за межами строків прийняття рішення про їх ухвалення.

На практиці ж вже складені тексти ухвал про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі містять дати постановлення, що повністю відповідають встановленим Цивільним процесуальним кодексом України строкам щодо прийняття суддями рішення про їх ухвалення. Проте, звернення учасника цивільного процесу після одразу після спливу встановленого процесуальними нормами трьохденного строку з вимогою ознайомитись з текстом відповідної ухвали, як правило не має позитивного результату.

Щодо строку пред’явлення зустрічного позову.

Нововведення торкнулись й строків пред’явлення зустрічного позову.

Внесеними до частини першої статті 123 Цивільного процесуального кодексу України змінами збільшено строк, протягом якого відповідач має право пред'явити зустрічний позов. Якщо раніше відповідач мав змогу реалізувати таке право лише до або під час попереднього судового засідання, то зараз реалізація права на пред’явлення зустрічного позову можлива аж до початку розгляду справи по суті.

Щодо строку проведення попереднього судового засідання.

Змін зазнала частина перша статті 129 Цивільного кодексу України щодо строків проведення попереднього судового засідання. Відповідно до старої редакції зазначеної норми попереднє судове засідання повинно було призначатись і проводитись протягом одного місяця з дня відкриття провадження у справі. Станом на сьогодні попереднє судове засідання призначається і проводиться протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Щодо строку подання заяви про скасування заходів забезпечення позову.

Суттєві зміни внесені до частини четвертої статті 154 Цивільного процесуального кодексу України. Скорочено строк подання до суду заяви про скасування заходів забезпечення позову особою, щодо якої вжито такі заходи без її повідомлення.

У порівнянні з раніше встановленим десятиденним строком, нововведений п’ятиденний строк подання до суду відповідної заяви звужує передбачені статтею 22 Конституції України гарантій особи, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, на судовий захист.