Проблеми практики застосування антикорупційного законодавства у сфері охорони здоров'я

Санжаровская-Гурлач Лидия, cтарший юрист ЮК «Правовой Альянс»

Минулого року антикорупційне законодавство України зазнало суттєвого реформування. Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції» окреслив принципово нові підходи до визначення складу корупційного правопорушення, кола відповідальних осіб, обмежень щодо одержання дарунків і не тільки.

Довгий час даний нормативний акт був одним з основних предметів дискусійного обговорення юридичною спільнотою. Глибокий теоретичний аналіз дозволив правникам виявити, як найбільш прогресивні норми, так йзначні прогалини у новелах антикорупційного законодавства України. При цьому питання ефективного правозастосування у даній сфері доволі довго залишались відкритими.

Сьогодні наявна судова практика притягнення до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень дозволяє говорити про проблеми антикорупційного законодавства не тільки на теоретичному, але й на практичному рівнях. Особливої уваги вимагають проблеми правозастосування у сфері охорони здоров’я.

Одним з найбільш важливих та неоднозначних аспектів антикорупційного регулювання є питання віднесення лікарівдержавних та комунальних закладів охорони здоров’я, які не займають керівних посад, до суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення. Як показує судова практика,до «посадових осіб юридичних осіб публічного права» як суб’єктів відповідальності можуть бути віднесені не тільки, прикладом, завідуючий окремим відділенням чи всім закладом охорони здоров’я, але й рядовий лікар, медична сестра, інтерн.

Важливоюєй проблема розмежування складів таких правопорушень, як порушення встановленоюзаконом заборони щодо одержання дарунка (пожертви) та порушення обмежень щодо використання службового становища. Зазначені склади мають суттєві відмінності. Законодавець не пов’язує прийняття рішень, вчинення дій чи бездіяльність обдарованого за отриманий дарунок з будь-якими належними йому службовими повноваженнями чи пов’язаними із цим можливостями. Вручення забороненого законом дарунку відрізняється від обіцянки, пропозиції чи надання неправомірної вигоди відсутністю мети схилитиобдаровану особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей. Це означає, що порушення обмежень щодо одержання дарунка за своєю суттю не є корупційним правопорушенням, хоча й має наслідком притягнення обдарованого до адміністративної відповідальності. Нажаль наведене не завжди підтверджується практикою застосування антикорупційного законодавства, включаючи практику усфері охорони здоров’я.

Причиною неоднозначності наявноїсудової практики та інколи й неправильної кваліфікації правопорушень є неоднозначне тлумачення судами норм матеріального права, не в повній мірі досліджувані обставини справ та необізнаність лікарів як відповідачів по справах про належні їм права та обов’язки. Правники рекомендують лікарям та іншим представникам сфери охорони здоров’ячітко розібратись у питанняхможливого віднесенні їх до суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення, умовах прийняття подарунків, участі у конференціях за рахунок фармацевтичних компаній та інших аспектах дозволеного й забороненого антикорупційним законодавством України з метою обґрунтованого захисту своїх прав у разі необхідності.