Рекламу лікарських засобів знову пропонують заборонити

05.06.2011 Кабінетом Міністрів України внесено на розгляд Верховної Ради України та зареєстровано проект закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо заборони реклами лікарських засобів» № 10563 (надалі - Законопроект).

Зазначеним Законопроектом пропонується заборонити рекламу лікарських засобів, яка на сьогоднішній день дозволена з урахуванням певних обмежень, встановлених статтею 21 Закону України «Про рекламу».

Згідно положень Законопроекту, пропонується дозволити рекламування лікарських засобів виключно у спеціалізованих виданнях, призначених для медичних установ та лікарів, а також така реклама може розповсюджуватись на семінарах, конференціях, симпозіумах з медичної тематики.

Поява даного Законопроекту є наслідком численних невподобань, висловлюваних час від часу громадськістю та певними політиками стосовно неетичності розповсюдження рекламилікарських засобів на масову аудиторію.

Виносячи за дужки обговорення питання доцільності такої заборони, вважаємо за необхідне висловити деякі зауваження стосовно редакції статті 21 Закону України «Про рекламу», яка запропонована Законопроектом.

У Законопроект перекочували певні неузгодженості, які вже досить тривалий час мають місце у статті 21 Закону України «Про рекламу», а саме: використання таких термінів, як «медична установа», «лікар», «семінар», «конференція», «симпозіум», «спеціалізоване видання». Більшість зазначених термінів (крім «лікар») є невизначеними законодавством України. Використання терміну «лікар», у контексті зазначеної норми, не дає можливості рекламування лікарських засобів фармацевтичним працівникам.

На наш погляд було б доцільно вирішити цю термінологічну проблему, яка існує у статті 21 Закону України «Про рекламу» досить тривалий час, гармонізувавши такі терміни, як «медична установа» та «лікар» з Основами законодавства України у сфері охорони здоров'я, виклавши частину 1 цієї статті, яка пропонується Законопроектом у наступній редакції:

«1. Забороняється реклама лікарських засобів, крім реклами, яка розміщується у спеціалізованих виданнях, призначених для закладів охорони здоров'я та медичних (фармацевтичних) працівників, а також яка розповсюджується на семінарах, конференціях, симпозіумах та інших заходах з медичної тематики.»

Що стосується визначення поняття «спеціалізоване видання», на сьогоднішній день у чинному законодавстві Українивоно відсутнє і вирішення цього питання потребує більш комплексного підходу, оскільки до цей термін посилається ряд статей Закону України «Про рекламу», які стосуються реклами алкогольних та тютюнових виробів.

Особливе занепокоєння викликає той факт, що Законопроект не містить положень, які виключають дію Закону України «Про внесення змін до деяких законів України у сфері охорони здоров'я щодо посилення контролю за обігом лікарських засобів, харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок» від 20.12.2011 № 4196-VI, що повністю набуває чинності 14.07.2012. З огляду на це, у разі вступу в силу обох актів складеться ситуація, коли у спеціалізованих виданнях та на семінарах, конференціях з медичної тематики можна буде рекламувати виключно без рецептурні лікарські засоби, які не включені до переліку заборонених до рекламування. Стосовно рецептурних лікарських засобів можливо буде розповсюджувати виключно, так звану, інформацію про лікарські засоби, яка має включати виключно інформацію щодо назви, показань до застосування, характеристику та побічної дії лікарського засобу.

Слід також зазначити, що Законопроект практично не змінює порядок рекламування медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації, за виключення того, що запропонована редакція статті 21 Закону України «Про рекламу» не містить положення щодо необхідності включення застереження про шкоду від самолікування у таку рекламу.

Особливо цікавою новелою зазначеного Законопроекту є передача функцій з контролю дотримання законодавства реклами лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації до центрального органу виконавчої влади з лікарських засобів , тобто Державної служби з лікарських засобів (далі - Служба). На наш погляд, така трансмісія повноважень є невиправданою з практичної точки зору. По-перше тому, що неминуче призведе до різної правозастосовної практики. По-друге, це призведе до дублювання функцій різних державних органів. По-третє у Служби наразі немає спеціалістів у сфері реклами, а отже доведеться розширити її штат.