Юридична Газета, опубліковано в № 7 (795) 14 жовтня 2025
Олена Осмоловська, генеральний директор,
т.в.о. головного редактора
Павло Чернишук, редактор
30 років LA Law Firm — це насамперед історія людей. Від перших студентських перемог у судах до масштабних реформ, що змінюють країну. «Юридична Газета» зібрала розповіді команди, яка зростала разом із фірмою та зберегла головне — віру в професію й бездоганну репутацію. Ми поговорили з Дмитром АЛЕШКОМ, засновником і керуючим партнером, Андрієм ГОРБАТЕНКОМ та Віталієм САВЧУКОМ, партнерами, Лідією САНЖАРОВСЬКОЮ, асоційованою партнеркою, і радником Олександром БОНДАРЕМ про шлях компанії, її здобутки та бачення майбутнього. Сьогодні компанія здійснює юридичний супровід не лише в Україні, а й у країнах Європи та Центральної Азії, та є лідером в галузі фарми, медицини та охорони здоров’я. «Ми особливо вдячні нашим колегам, які з перших днів повномасштабного вторгнення стали до лав ЗСУ — партнерам Іллі КОСТІНУ, Олексію БЕЖЕВЦЮ, Тарасу БЕЗПАЛОМУ та юристам Олексію МАЛОЛІТНЕВУ й Станіславу ЦВЄТІНСЬКОМУ», — зазначають у LA Law Firm.
(зліва направо: Дмитро Алешко, Андрій Горбатенко, Віталій Савчук, Лідія Санжаровська, Олександр Бондар)
— Як розвивався напрям фарми в компанії?
— У 2007 році ми трансформували практику: від медичного права перейшли більше у фармацевтичне й почали працювати зі сферою регулювання обігу лікарських засобів. Тоді приватна медицина ще не була розвинена, а фармацевтика мала значно більше перспектив. З того часу ми зібрали унікальну експертизу, носіями якої є партнери й радники компанії.
Ми дуже добре розуміємо, як працює фармбізнес: від представництв і заводів до дистриб’юторів і аптек. Тому клієнти цінують нас не лише як юристів, а й як радників із бізнес-процесів. Сьогодні клієнту потрібна не вимога на 40 сторінок, а чітке рішення на 2–3 сторінки, яке працює. Детальні висновки готуємо лише тоді, коли є конкретний запит.
— Які найбільші регуляторні зміни у сфері фармацевтики стали можливими завдяки адвокації LA?
— Найбільша гордість — це створення системи реімбурсації лікарських засобів. У 2019 році запрацювала європейська модель, яка дозволила пацієнту отримувати ліки за електронним рецептом у будь-якій аптеці. Вибір простий: або безкоштовні препарати, або невелика доплата за ліки європейських виробників. Уже виписано понад 14 млн рецептів, і це реально працює.
Ми брали участь у розробці деяких розділів нового закону «Про лікарські засоби» (документ має 164 сторінки), який набуде чинності з 1 січня 2027 року й наблизить українське законодавство до європейського.
Крім цього, виграли тендер і стали юридичним партнером проєкту SAFEMed (USAID), де разом із МОЗ, НСЗУ та Держлікслужбою працювали реформуванням обігу лікарських засобів в інтересах українських пацієнтів.
Зокрема, ми майже рік розробляли нормативну базу для запровадження електронних рецептів. Сьогодні вони вже працюють по всій країні й навіть випереджають деякі європейські системи. Для пацієнта це зручно, особливо при хронічних хворобах: замість паперових рецептів він отримує електронний у месенджері. Це реформа, яка змінює життя, хоча її повну цінність оцінять лише через роки.
— Чи є у вас бачення, як розвиватиметься ринок медичних виробів та біотехнологій після війни?
— Україна зараз на етапі імплементації нових технічних регламентів щодо медичних виробів, які діють у Європі. Вони значно жорсткіші, ніж попередні, і перехід на них був болючим навіть для європейських країн. Але іншого шляху немає: якщо прагнемо інтеграції до ЄС, мусимо приймати правила. Це буде непростим процесом і для українських операторів ринку, але ми маємо пройти цей шлях.
Що стосується біотехнологій — це не зовсім наша спеціалізація.
— Які тенденції в антимонопольному регулюванні ви вважаєте найбільш визначальними для українського ринку?
— Є два головні напрями. Перший — реформування антимонопольного законодавства, яке поступово наближається до європейських підходів. Повноваження АМКУ розширюються, він дедалі більше стає схожим на правоохоронний орган — зі збором доказів, обшуками тощо. Другий — активність самого комітету. Особливо це видно на фармринку, який останні роки перебуває у постійному фокусі АМКУ. Наприклад, регулятор уважно перевіряє твердження про лікувальний ефект у рекламі, просуванні, маркуванні дієтичних добавок. Межа між «сприяє» й «допомагає» дуже тонка, але критично важлива для споживачів. Цих справ зараз дуже багато.
Сьогодні АМКУ частіше займає консервативну позицію та накладає штрафи у більшості випадків. Думаю, з часом судова практика трохи збалансує підходи.
— Які головні антимонопольні справи останніх років ви вважаєте найпоказовішими?
— Найбільш пам’ятна справа стосувалася чутливої категорії договорів — між фармкомпаніями та аптечними мережами щодо просування лікарських засобів. Тут є багато тонких моментів: з одного боку, це цілком звичайна бізнес-практика, наприклад, викладка продукції на вітринах, створення товарних запасів тощо. Але в певний момент аптека може стати зацікавленою закуповувати надлишок продукції якогось виробника і відмовитися від придбання аналогічної продукції інших виробників, це може створити проблему.
Схоже, ми першими отримали від АМКУ рекомендаційні роз’яснення з цього питання. Це була складна сфера, де потрібно було відокремити звичайну комерційну практику від можливої загрози конкуренції. Було багато листування, уточнень, але результат став важливим прецедентом. Зараз бачимо, що й подальші висновки АМКУ базуються зокрема на нашому досвіді.
— Які юридичні ризики нині найчастіше виникають у сфері реклами та промоції?
— Реклама лікарських засобів займає понад половину телеефіру. Тут працюють одразу два регулятори — Держпродспоживслужба та АМКУ. Якщо рекламодавець розповсюджує інформацію, яка вводить в оману, це вважається антиконкурентною перевагою, і штраф може сягати 5% обороту компанії. Тому кожне слово в рекламі вивіряється. Сьогодні комітет активно працює як із маркуванням на упаковках, так і з рекламою. Ми бачимо багато кейсів ще до виходу реклами в ефір і допомагаємо уникати ризиків.
— Чи бачите ви зростання попиту на секондмент як інструмент для компаній?
— Так, і ця тенденція лише посилюється. Багато клієнтів не мають власних інхаус-юристів, а потік питань великий. Ми ще до ковіду відправляли юристів у команди клієнтів, і ця модель себе виправдала. Сьогодні попит зріс через дефіцит юркадрів. Для юристів це також цікавий досвід, можливість глибше зануритися у бізнес-процесів клієнта, побачити все із середини. Водночас ми розуміємо ризики: секондмент може призвести до вигорання або втрати юриста, тому застосовуємо заходи, щоб цього уникати.
— Який кейс у сфері інтелектуальної власності ви вважаєте найбільш знаковим для LA і чому?
— Для мене ІВ — це «практика для душі». Виокремлю два ключові кейси. Перший — соціальний. Ми супроводжували підготовку закону про впровадження в Україні «винятку Болар». Він дав змогу генеричним виробникам виводити ліки на ринок одразу після завершення дії патенту правовласника. Ми провели сотні консультацій із ринком, щоб знайти баланс між оригінальними та генеричними виробниками. Ще студентом я чув, що це питання давно назріло. Я щасливий отримати шанс перевести його з нагальних до вирішених.
Другий кейс — приватний, судовий. Йдеться про спір між двома фармкомпаніями щодо захисту прав на патент. З одного спору фактично виникло три-чотири процеси. Це унікальна справа, коли суд визнав порушення патенту через використання не лише всіх ознак незалежного пункту формули, а й еквівалентних їм. Рішення стало проривом для української практики. Ми довели: якщо речовина виконує ту ж функцію у той самий спосіб, навіть у трохи іншій кількості, це еквівалент. Справу розглядали роками, але я щиро знімаю снепбек перед суддями апеляційної інстанції, які не лише докладно вивчили всі нюанси, але й викликали всіх експертів, влаштувавши справжній батл. Для мене це було максимумом інтелектуального задоволення — справа, яку очікуєш побачити у кіно.
— Як ви оцінюєте динаміку судової практики в Україні за останні 5 років?
— Це залежить від галузі. У господарських судах я бачу позитивну динаміку: дедалі більше суддів спеціалізуються на певних сферах, глибше занурюються у справи. Перекладання відповідальності на вищі інстанції, яке раніше було типовим, зараз трапляється значно рідше.
З адміністративними судами ситуація складніша. Ліквідація ОАСКу стала загальнонаціональною ганьбою і створила колапс в адміністративному судочинстві. Тисячі спорів (у Києві зосереджено 15–17% активного бізнесу) з державними органами роками не розглядалися, а згодом їх передали перевантаженим регіональним судам. Частину справ вдалося «оживити», але тисячі інших фактично «провалилися» у невідомість. Причини і об’єктивні (перевантаженість), і суб’єктивні (небажання суддів братися за «чужі» справи).
— Які податкові ризики сьогодні найбільше непокоять іноземних інвесторів, які заходять в Україну?
— Маємо повернення до часів непередбачуваності. Податковий орган ухвалює не просто спірні, а відверто необґрунтовані рішення, навіть коли надано всі документи й докази. З’являються абсурдні випадки, коли навіть фотофіксація чи GPS-треки не визнаються доказом реальності операції. Бізнес змушений звертатися в суди, які перевантажені.
Додатковий ризик — перевірки давніх періодів. Платники не знають, коли їм донарахують суми за операції 5–7-річної давнини. Є й політичний чинник: ми бачимо (можливо, це збіг) зв’язок між хвилями тиску та ухваленням держбюджету. Наприклад, ми оскаржували два аналогічні акти щодо одного й того ж контрагента; за тиждень до ухвалення бюджету скаргу задовольнили, за два тижні після ухвалення відмовили. Ситуації аналогічні, але рішення протилежні. Це створює відчуття, що бізнес розглядають як джерело швидких грошей. У довгостроковій перспективі це шкодить інвестиціям.
Додається ще й кадровий голод. Податкова служба так само страждає від нестачі людей, які мали б якісно розглядати справи.
— Чому Центральна Азія стала одним із ваших стратегічних напрямів і які перспективи ви там бачите?
— Усе почалося у 2017 році зі спору про торговельну марку в Узбекистані. Клієнт був незадоволений місцевими юристами й запросив нас як менеджерів проєкту. Так ми вийшли на ринок Центральної Азії, а згодом розширили присутність у Казахстані, Вірменії, Грузії.
Ми принципово ніколи не працювали з рф, тож Центральна Азія стала природним ринком розвитку. Там цінують довіру й культуру спілкування: перемовини починаються не з контракту, а зі спільного столу. Ми швидко це прийняли й адаптувалися.
Особливий інтерес до українських юристів пояснюється тим, що ми вміємо працювати в умовах кризи й непередбачуваності. Це робить нас цінними партнерами для місцевого бізнесу. Уже зараз маємо випадки, коли казахстанські офіси великих міжнародних компаній напряму наймають українських юристів для консалтингу. Це підтвердження якості нашої роботи.
— Як наразі працює бізнес фарми, медицини? Чи є у цих клієнтів особливості, які потребують спеціального підходу?
— Специфіка полягає в тому, що клієнти часто поєднують «стандартні» бізнес-завдання (кадрові питання, податки, реєстраційні зміни) із суто галузевими нюансами. У фармі та медицині доводиться враховувати вимоги МОЗ, особливості реклами лікарських засобів, медичних виробів, дієтичних добавок.
— Який досвід супроводу клієнтів у сфері медичних виробів чи косметики для вас був найбільш показовим?
— Проєктів багато, але виокремлю два. Перший — телевізійна реклама. У період, коли ТБ було головним каналом комунікації, наша команда фактично супроводжувала майже кожен рекламний ролик лікарських засобів. Ми працювали над формулюванням дисклеймерів, перевіркою візуальної та звукової частини. Це був унікальний досвід: ти вмикаєш телевізор — і бачиш результат своєї роботи.
Другий — Stethophone від Sparrow BioAcoustics (канадський застосунок, локалізований в Україні та США). Він дозволяє записувати звуки серця й легень через смартфон і передавати лікарю. Ми як уповноважений представник компанії супроводжували сертифікацію продукту та його оновлень для українського ринку. Особливо цінно, що рішення корисне й для військових: воно дає змогу швидко передавати дані про стан бійців.
— Як ви оцінюєте стан захисту персональних даних і готовність бізнесу до євроінтеграційних вимог?
— В Україні діє власний закон «Про захист персональних даних», який відрізняється від GDPR. Тому мультинаціональні компанії стикаються з подвійною роботою: їхні європейські темплейти доводиться адаптувати під українські вимоги. Найбільше різняться права суб’єктів персональних даних.
Зараз у парламенті перебуває євроінтеграційний законопроєкт, який має гармонізувати наше законодавство з європейським. Бізнес до цього поступово готується, але поки що існує «подвійне регулювання».
— Чи бачите ви нові ризики для компаній у сфері реклами та промоції?
— Так. Традиційно діє закон «Про рекламу». Нещодавно МОЗ прийняв нову Настанову з належної практики промоції лікарських засобів — документ рекомендаційний, але фактично задає нові стандарти.
Щодо реклами, яка спрямована на широкий загал, ми продовжуємо (як і багато років до цього, але з певними змінами та доповненнями) застосовувати закон «Про рекламу». Юрист під час роботи з матеріалами одразу виділяє для себе «ред флеги», які можуть нести в собі ризики.
Промоція лікарських засобів спрямована на професійну спільноту чи власників реєстраційних посвідчень. Це нова для України сфера регламентації, і компанії мають швидко вчитися правильно працювати з цими матеріалами, щоб уникати ризиків.
— Які ключові зміни у сфері комплаєнсу ви вважаєте найбільш визначальними останнім часом?
— Насамперед ухвалення закону «Про лобіювання». Бізнес починає включати його положення в політики комплаєнсу, створює нові внутрішні документи. Це змінює систему: від стандартних антикорупційних і етичних норм вона розширюється до регулювання прозорої взаємодії бізнесу з державою.
— Як ви оцінюєте взаємодію бізнесу та громадських організацій у сфері фармацевтики? Як це впливає на якість регуляторних рішень?
— Ця взаємодія вкрай важлива, адже дозволяє зосередитися на реальних проблемах ринку та пропонувати рішення. Відповідно вирішення цих проблемних питань дозволить покращувати доступ пацієнтів до якісних лікарських засобів та медичних виробів. Водночас вона має відбуватися прозоро, без корупційних складників. Останніми роками МОЗ та інші органи створюють майданчики для цивілізованої та відкритої комунікації, часто така транспорентна комунікація здійснюється на базі професійних асоціацій. Це сприяє вдосконаленню системи охорони здоров'я.
— Який досвід участі в нормотворчості для вас був найбільш важливим?
— Одним із ключових був проєкт із реформування публічних закупівель лікарських засобів і медичних виробів. МОЗ стикалось з низкою проблемних питань під час здійснення публічних закупівель лікарських засобів та медичних виробів протягом багатьох років. Це проявлялось у тривалих та непрозорих процедурах, високих цінах, що негативно позначалося на забезпеченні своєчасного доступу пацієнтів до необхідних препаратів та медичних виробів. Відповідно виникла потреба у запроваджені тимчасового механізму із залученням перевіреного світового досвіду здійснення закупівель за бюджетні кошти через міжнародні спеціалізовані організації.
Це була принципова реформа: до процесу були залучені міжнародні організації, що дозволило мінімізувати корупційний складник. Опір був значний, але завдяки проактивній позиції МОЗ реформу вдалося реалізувати. Вона стала основою для створення в подальшому сучасного ДП «Медичні закупівлі України». Попри певні недоліки, це була історична зміна, яка задала нові стандарти прозорості.
— Які міжнародні проєкти у сфері охорони здоров’я стали для вас найбільш знаковими?
— Наприкінці 2021 – на початку 2022 року на запит департаменту лікарських засобів та медичних виробів Міністерства охорони здоров'я Киргизької Республіки та за технічної підтримки ВООЗ ми були залучені як експерти до аналізу реалізації Програми уряду Киргизької Республіки щодо розвитку сфери обігу лікарських засобів. Цей проєкт вимагав від нас вивчення релевантного законодавства в Киргизстані у стислі терміни. Ми презентували рекомендації на круглому столі в Бішкеку за участі представників найвищого керівництва країни. Це був унікальний досвід: ми змогли поєднати аналіз місцевих реалій із українським досвідом та найкращими європейськими практиками. У межах цієї роботи були охоплені всі ключові аспекти обігу лікарських засобів: забезпечення контролю якості, ціноутворення, закупівлі, дистрибуція тощо. Колеги були вдячні за такий обмін практиками та рекомендації щодо підготовки Програми уряду на наступний період.
— Які найскладніші виклики у сфері комерційного права ви бачите сьогодні для бізнесу?
— Найбільший виклик — війна. Уявімо: підприємство працює, і раптом внаслідок обстрілу знищено завод чи склад. Це означає втрату товару, інвесторів, стабільності. Другий виклик — постійні законодавчі зміни. З одного боку, це позитив, адже ми рухаємося в напрямі ЄС. З іншого — бізнесу складно постійно адаптовуватися до нових правил. Це потребує часу, ресурсів і підвищує навантаження на компанії.
— Що для вас означає 30 років LA?
— Це передусім люди. Ми створили команду, де кожен на своєму місці, і саме це вважаю найбільшим досягненням.
— Яка роль першого покоління юристів компанії у формуванні професійної культури?
— Наше завдання — передати молодим досвід та цінності. А вже вони мають зробити наступні кроки й будувати нову правову систему України.
— Яку пораду дали б молодим юристам?
— Найпростіша порада — працюйте багато і щодня розвивайтесь! Не бійтеся пробувати нове! Якщо щось не заходить, не чекайте два, три, п’ять років, а змінюйте одразу.
— Що для вас є найсильнішою рисою корпоративної культури LA?
— По-перше, наша глибока спеціалізація та здатність дивитися на питання ширше за рамки задачі клієнта. По-друге, командний дух: у нас немає чужих завдань, завжди намагаємося допомогти одне одному. Саме це створює атмосферу довіри й підтримки.
— Чи змінилися для вас цінності компанії за ці роки?
— Ні. Ці два принципи — професійність і командність — залишаються фундаментом і досі формують культуру LA.
— Ваш найбільш яскравий спогад із роботи в компанії?
— Тут складно щось вибрати. Наша компанія має кримське коріння. Тому це корпоратив у Криму. Літак Київ–Сімферополь за 45 хвилин, вихідні з колективом біля моря. Це було ще у 2009 чи 2010 році, і та атмосфера досі згадується особливо тепло.
— Що стало головним фактором, який переконав працювати саме в LA?
— Люди. Колеги для мене — друга сім’я: професіонали, на яких завжди можу покластися. Я ціную нашу спільну роботу й поважаю кожного з них.
— Як ви відчуваєте себе в момент 30-річчя компанії?
— Це гордість. 30 років на ринку — доказ досвіду й глибокої спеціалізації, яка забезпечує результат.
— Які риси культури вас надихають найбільше?
— Чесність, дружність, підтримка й взаємоповага. Ми — велика сім’я, що ділиться досвідом і допомагає молодим юристам.
— Як ви відчуваєте свій особистий внесок у становлення компанії за роки вашої роботи?
— Це класне запитання, тому що коли колеги заснували цю компанію, я ще не пішов у перший клас. Приєднався у 2013-му, за кілька тижнів до Революції Гідності і за цей час вдалося побудувати тут кілька практик. Це мене сильно тішить, тому що партнерство завжди передбачає додаткову вартість, адже ти не просто ділиш частину торта між більшою кількістю людей, ви разом печете більший торт. Розбудував податкову практику, яка сьогодні одна з найдинамічніших, відкрив для компанії Центральну Азію, вивів корпоративне право на новий рівень. Також намагаюся впроваджувати інновації в управлінні та обмінюватися досвідом із конкурентами, адже ринок зростає завдяки відкритості.
— Чи є якась традиція LА, яка для вас має особливе значення і яку хотілося б зберегти ще на наступні роки?
— Ми спробували віддалений режим роботи ще задовго до ковіду. Коли він настав, то були підготовлені й залишили такий формат. Без втрати в якості, комунікації тощо. Звісно, живе спілкування теж необхідне, тому у нас наразі змішаний формат.
— Як ви бачите роль своєї практики у формуванні наступних 10 років історії компанії?
— У нас є бажання масштабуватися. Мрію про успішне завершення війни й щоб якомога більше українців захотіли повернутися додому. Щоб ми припинили втрачати людей і почали надолужувати те, що втратили за цей час. Щоб було більше бізнесів, якісних співробітників, які розділяють наші цінності та вимоги до роботи. І продовжувати розвивати популярні практики, в т. ч. military tech: від захисту інтелектуальної власності до митниці й податків. Це сфера, яка може стати прикладом для світу, і ми бачимо свою місію в підтримці клієнтів і держави.
— Що для вас означає бути частиною компанії з такою історією?
— 30 років в українських реаліях — це значний період для юридичного бізнесу. Шанобливо працювати в компанії, яка протягом такого часу завойовує авторитет серед клієнтів та повагу серед конкурентів. У будь-якій компанії головне — це люди. Я щиро вдячний за те, що можу працювати з такими професіоналами.
— Який ваш перший проєкт у LA?
— Я прийшов у команду паралігалом без значного юридичного досвіду. Однією з перших справ була судова щодо поділу спадщини. Однак під керівництвом партнерів та старших колег мені вдалось виграти цю справу для клієнта.
— Що найбільше змінилося в компанії за час вашої роботи?
— Це не лише в LA, а загалом у бізнесі — перехід на онлайн-зустрічі, що мені дуже подобається.
Подія присвячена трансформації сфери інтелектуальної власності України на шляху до євроінтеграції.
Покращення доступу населення України до безпечних та доступних лікарських засобів є одним із пріоритетів Уряду країни. Проєкт SAFEMed (2017-2025) підтримав такі зусилля через застосування найкращих практик вдосконалення системи охорони здоров’я.
30 років LA Law Firm — це насамперед історія людей. Від перших студентських перемог у судах до масштабних реформ, що змінюють країну. «Юридична Газета» зібрала розповіді команди, яка зростала разом із фірмою та зберегла головне — віру в професію й бездоганну репутацію.
30 років LA Law Firm — це насамперед історія людей. Від перших студентських перемог у судах до масштабних реформ, що змінюють країну. «Юридична Газета» зібрала розповіді команди, яка зростала разом із фірмою та зберегла головне — віру в професію й бездоганну репутацію.
