Реструктуризація корпорації як умова вдалого продажу бізнесу

Ілля Костін, Старший партнер Юридичної компанії «Правовий Альянс»

Катаклізми в економіці супроводжують людство не одне століття. Як правило, подібні кризи відбуваються з інтервалом в десять років. Достатньо згадати Велику депресію 30-х років, фінансово-економічну кризу 70-х, кризу 90-х в СРСР, а також світову фінансову кризу 2009 року. Але подібні різкі спади економіки закінчуються, і після них наступає період економічного підйому. Адже більшість компаній переглядають свою стратегію розвитку, держави зменшують податкові та інші обтяження, створюють більш сприятливі умови для бізнесу. Досить часто єдиною умовою для виживання певного бізнесу в умовах кризи є його реструктуризація, в рамках якої виділяються життєздатні напрямки бізнесу, а не життєздатні – відсікаються, оптимізуються фінансові потоки та податкове навантаження.

Слід зазначити, що реструктуризація має місце не тільки з метою забезпечення виживання бізнесу, але й у випадку його продажу. В такому випадку реструктуризація дає змогу, в першу чергу, продавцю більш адекватно оцінити свій бізнес, а також зробити його більш привабливим для покупців, а отже збільшити його вартість. Зазвичай реструктуризація є більш актуальною для бізнесу, який існує у формі корпорації.

Під корпорацією ми розуміємо групу підприємств, які об’єднані корпоративними та/або договірними зв’язками, які прямо чи опосередковано належать одному власнику (групі власників), та діють спільно для досягнення певної мети.

В рамках цієї статті навряд вдасться розкрити всі нюанси, пов’язані з реструктуризацією бізнесу, тим більше, що кожний випадок має свої особливості, ігнорування яких зведе нанівець ефективність будь-яких заходів.

Законодавство України, зокрема стаття 1 Господарського кодексу України, визначає реструктуризацію, як здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема шляхом його поділу з переходом боргових зобов'язань до юридичної особи, що не підлягає санації, якщо це передбачено планом санації, на зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів.

Хоча зазначена дефініція стосується реструктуризації підприємства, однак напрямки, реструктуризації, які випливають з неї, є також актуальними і для корпорації, а саме:

• Зміна структури корпорації (ліквідація та створення підприємств);
• Звільнення основних підприємств корпорації від боргових зобов’язань;
• Продаж підприємств корпорації;
• Зміна організаційно-правових форм підприємств корпорації.

Крім того, як свідчить практика, в рамках реструктуризації також є доцільним вжити комплекс заходів щодо:

• Захисту активів корпорації;
• Оптимізації податкових навантажень;
• Зміни структури управління та контролю.

Щоб визначити які саме заходи необхідно вжити, треба мати чітке уявлення про існуючу структуру корпорації. Здебільшого у структурному плані великі корпорації розвиваються майже хаотично, оскільки час від часу кон’юнктура ринку вимагає прийняття певних оперативних організаційних рішень, які пов’язані зі створенням нових підприємств, придбанням ключових активів, залученням інвестицій тощо. В результаті корпорація являє собою нагромадження юридичних осіб, активів, дебіторської та кредиторської заборгованості. З метою отримання чіткого уявлення про існуючу корпорацію, реструктуризації має передувати комплексний юридичний та фінансовий аудит, в рамках якого необхідно встановити наступне:

1. Напрями бізнесу корпорації;
2. Підприємства, які входять у склад корпорації, їх кількість, організаційно-правова форма, належність до певного бізнесу;
3. Зв’язки між підприємствами (корпоративні, договірні);
4. Активи, які є особливо важливими для здійснення бізнесу (ключові активи);
5. Основні джерела доходів та видатків кожного з видів бізнесу;
6. Баласт (підприємства в яких відпала необхідність, збиткові підприємства та активи).

За результатами такого аудиту виявляються напрями змін, які можуть вплинути на привабливість бізнесу для потенційних покупців.

Зазвичай основними цілями реструктуризації бізнесу є:

1. Прозорість структури;
2. Організованість фінансових потоків;
3. Захищеність ключових активів бізнесу;
4. Керованість.

Отже, в результаті реструктуризації, в першу чергу, бізнес має набуту прозорої та зрозумілої для покупця структури. Якщо корпорація здійснює свою діяльність у кількох сферах бізнесу (у більшості випадків), то чітка структурованість корпорації за напрямками бізнесу є першим чинником, який надасть можливість продавцю досягти мету, яку він собі ставить у зв’язку з продажем бізнесу, як у випадку продажу одного з кількох напрямів бізнесу, які веде корпорація, так і у випадку продажу всієї корпорації.

Зазвичай, якщо мова йде про продаж бізнесу, кожний з напрямків бізнесу доцільно структурувати, як окрему холдингову чи суб-холдингову компанію, до складу якої входять наступні групи підприємств:

1. Холдингова компанія, яка створюється у так званих, юрисдикціях з високим рейтингом, законодавство яких є сприятливим для холдингових компаній (Австрія, Нідерланди). Така компанія є «публічним лицем бізнесу», вона представляє бізнес перед іноземними інвесторами, потенційними партнерами у значних проектах, здійснювати публічне розміщення своїх акцій (IPO);
2. Компанії, призначені для оптимізації податкового навантаження та перерозподілу фінансових потоків. Такі компанії створюються у юрисдикціях (зазвичай офшорних), які дозволяють з найменшими податковими витратами фінансувати та виводити кошти з оперативного рівня. Якщо говорити про корпорацію, яка здійснює свою оперативну діяльність на Україні, то найпоширенішим прикладом юрисдикції для оптимізації податкового навантаження є Кіпр.
3. Оперативні підприємства - підприємства, які безпосередньо виступають сторонами у контрактах з третіми особами і, за звичай, є резидентами держави, в якій здійснюється оперативна діяльність.
4. Підприємства – власники ключових активів. Підприємства, основною функцією яких є збереження ключових активів бізнесу (майна, об’єктів прав інтелектуальної власності та інших майнових та немайнових прав).

Організованість фінансових потоків досягається шляхом врівноваження центрів доходів та видатків корпорації. При цьому, так само як і структура корпорації, модель організації фінансових потоків кожної корпорації є унікальною, однак можна виділити кілька її ключових аспектів:

1. Мінімізація податкових втрат щодо прибутків оперативних підприємств. Прибутки від діяльності корпорації виникають на оперативному рівні, який знаходиться, як правило, у несприятливій, з податкової точки зору, юрисдикції, у зв’язку з цим їх виведення має забезпечуватися шляхом формування видатків, пов’язаних із виплатами на користь підприємств корпорації, які призначені для оптимізації податкового навантаження.
2. Фінансування діяльності оперативних підприємств. Час від часу (особливо на початковому етапі) оперативні підприємства, а також підприємства – власники активів потребують додаткових фінансових вливань. Такі фінансові вливання можуть здійснюватися, зокрема, шляхом надання кредитів з боку фінансових центрів корпорації, або шляхом збільшення статутного капіталу тощо.
3. Виведення прибутків з корпорації. Будь-який бізнес функціонує з метою заробляти гроші, тому схеми виведення прибутків з корпорації є також важливим елементом моделі організації фінансових потоків корпорації. Такі схеми мають передбачати можливість (з мінімальними податковими втратами) виводити частину прибутків корпорації на користь іі власників, а також забезпечувати трансфер фінансових активів на користь інших корпорацій, зокрема з метою підтримки іншого напряму бізнесу.

Іншим аспектом реструктуризації є забезпечення захисту ключових активів корпорації. Безумовно, одним з основних чинників, який впливає на вартість бізнесу під час його продажу, є вартість його активів. При чому їх реальна вартість також залежить від можливості їх вільного використання власником бізнесу, адже, наприклад, земельна ділянка, відведена для будівництва оперативній компанії, щодо власності на яку (компанію) є судовий спір, робить абсолютно непривабливим для покупця такий будівельний проект.

Саме вжиття заходів щодо захисту ключових активів гарантує можливість їх вільного використання. До таких заходів відноситься, зокрема:

1. Передача активів корпорації підприємствам, які спеціально створюються з метою утримувати такі активи. При чому такі підприємства практично не вступають у договірні відносини з третіми особами;
2. накладення обтяжень на такі активи, зокрема, передача їх в заставу іншому підприємству корпорації, накладення заборони на їх відчуження, арешту тощо;
3. накладення обтяжень на корпоративні права підприємств – власників активів;
4. визнання права власності на активи у судовому порядку та ін.

Конкретні заходи, які необхідно вжити в тій чи іншій ситуації визначаються, виходячи з результатів юридичного аудиту, та базуються на аналізі характеру можливих загроз, які можуть бути спрямовані на такі активи.

Слід зазначити, що іноді трапляється ситуація, коли ключовий актив нерозривно пов'язаний з оперативним підприємством, що ускладнює (але не унеможливлює) їх захист. Таке явище притаманне видам бізнесу, які пов’язані з використання прав на природні ресурси та землю.

Оптимізація контролю над підприємствами певного напрямку діяльності (бізнесу) корпорації є необхідною, коли продаж такого бізнесу здійснюється, зокрема, шляхом продажу частки у холдинговій компанії.

В такому разі покупець має переконатися, що придбання корпоративних прав в головній холдинговій компанії надасть йому можливість контролювати діяльність інших підприємств даного напрямку бізнесу, які входять в корпорацію.

В першу чергу зазначене питання пов’язане зі швидкістю зміни керівників оперативних підприємств та підприємств-власників ключових активів.

Також покупець буде зацікавлений у наявності обмежень щодо повноважень керівників підприємств стосовно продажу основних активів або вчинення інших угод на певну суму.

Отже, реструктуризація бізнесу може проводитися за для досягнення різних задач та цілей, при чому кожний випадок має свої особливості та вимагає персонального підходу. Практично не існує універсального «рецепту», який би діяв в усіх випадках, однак є базисні принципи та підходи щодо здійснення реструктуризації бізнесу, які застосовуються юристами по всьому світу.