Російська паспортизація Донбасу: можливі підходи до протидії

17 липня 2019 року Володимир Путін видав указ, яким розширив перелік осіб, що можуть скористатися спрощеним порядком отримання громадянства РФ, на усіх мешканців Донецької та Луганської областей. Відповідно до Конституції РФ (ст.61), це гарантує своїм громадянам захист та покровительство за її межами. Про стан справ і можливі підходи до протидії у статті від партнера та адвоката ЮК "Правовий Альянс".

Юридична Газета, №33-34, від 20 серпня 2019 року

Олексій Бежевець, адвокат, партнер ЮК “Правовий Альянс”

Росія продовжує офіційно та спрощено роздавати свої паспорти (надавати громадянство) українцям, які проживають на окупованих східних землях.

Чи є такі дії Росії агресивними по відношенню до України? Безперечно! Чи несуть такі дії загрозу національній безпеці України? Абсолютно! Відповідно, маємо черговий етап гібридного завоювання українських земель, посягання на наш суверенітет та наступ на нашу незалежність. Що може протиставити Україна цим агресивним діям?

Міжнародні санкції щодо РФ

Безперечно, так. Масштаб цих санкцій необхідно постійно нарощувати. Це робота для наших дипломатів, політиків та друзів України за кордоном. Також наразі є заяви, що Канада, США, низка інших країн не будуть визнавати російські паспорти, видані мешканцям Луганської та Донецької областей. Рада Європи заявила, що моніторить ситуацію та розглядає опцію щодо невизнання таких російських паспортів. Литовські дипломати стверджують, що якщо ЄС не зможе погодити відповідну узгоджену позицію, Литва впровадить відповідні заходи в односторонньому порядку.

Також на початку серпня заяву зробила Естонія, обіцяючи не визнавати російські паспорти, видані після 24 квітня 2019 року мешканцям ОРДіЛО, окрім випадків, коли відповідна особа мала російське громадянство до цього моменту. Це цілком позитивні для України меседжі. А от чи цього достатньо, щоб зупинити агресора? Чи адекватна така протидія цій гібридній атаці? Видається, що цього замало.

Позбавляти українського громадянства

У суспільстві звучать такі ідеї. Це категорично і нібито просто, але є певні нюанси. По-перше, такі дії будуть суперечити міжнародним правовим нормам, конвенціям та загалом принципам, які склалися в царині прав людини. Для цивілізованої країни, яка інтегрована в світовий правопорядок, це неприйнятно. По-друге, а що ми, як держава і нація, виграємо від такої дії? Чи спонукаємо власних громадян уникати набуття громадянства РФ? Можливо, ми якось вплинемо на дії РФ? Навряд. Отже, це не вихід.

Не визнавати

Існує думка, що такі дії РФ є нікчемними, тому вони не мають правових наслідків та жодним чином не впливають на українських громадян. Тож нібито можна задекларувати на державному рівні позицію «Ми не визнаємо!» та зайнятися іншими нагальними справами, яких вистачає. Проте навряд чи це дієва позиція. Втратити території держави та щотижня втрачати кращих синів і дочок на фронті – чи це не занадто висока ціна за бездіяльність у попередні «довоєнні» роки? Сама по собі декларація щодо невизнання документів, які видаються державою-агресором, та щодо невизнання набуття громадянства держави-агресора (без будь-якого правового оформлення такої державної позиції) не тягне за собою якихось правових наслідків. Тому це скоріше піар-хід (зрештою, це добре) та політична заява, проте не вирішення проблеми.

Впровадити наслідки добровільного набуття громадянства держави-агресора

Прямо впливати на агресивні дії РФ (заборонити видавати роспаспорти українським громадянами), вочевидь, ми не можемо. Відповідно, маємо створити такі механізми протидії «роспаспортизації», які будуть робити набуття російського громадянства вкрай непривабливим для українців, де б вони не знаходились, а наслідки такої протидії – незручними для РФ. Що це може бути?

По-перше, позбавлення можливості для громадян України, які добровільно набувають громадянства РФ, займати будь-які державні та виборчі посади, а також права голосу на виборах до представницьких органів усіх рівнів. Зміни на законодавчому рівні слід вносити до відповідних законів про державну службу, про вибори, про соціальне і пенсійне забезпечення тощо. Слід зазначити, що в поданому ще у 2017 році комплексному законопроекті С. Мельничука (реєстр. № 6178 від 14.03.2017, на голосування не виносився) такі зміни виписані, тож основу вже закладено, є над чим працювати.

При цьому необхідно налаштувати систему моніторингу добровільного набуття громадянства РФ (для початку, на кшталт механізму ресурса «Миротворець»), та зрештою покласти цю функцію на державний орган (наприклад, СБУ або Державну міграційну службу). Так, це непросто, проте можливо і критерії розробити, і механізм впровадити.

Що робити з «добровільністю» набуття громадянства РФ? Адже громадянство ж може набуватися за різних обставин (наприклад, народження дитини). Потрібно враховувати, що підлягає оцінці ситуація, коли особа виявляє свою волю і здійснює ряд дій (підписує і подає документи тощо) для отримання громадянства РФ. Якщо відповідні норми РФ передбачають вчинення особою певних дій для отримання громадянства та врешті-решт особа отримує громадянство РФ, резюмувати, що вона такі дії вчинила добровільно.

Також необхідно враховувати, що регулюванню підлягає ситуація, коли українець отримує громадянство РФ (отримує російський паспорт) у період після набуття чинності відповідними нормами українського законодавства. Ми виходимо з того, що дія закону в часі має бути спрямована тільки на правовідносини, які виникають після набрання ним чинності

По-друге, встановити адміністративну відповідальність за набуття громадянином України громадянства країни-агресора. Відповідні зміни слід внести в Кодекс України про адміністративні правопорушення. Розглянути можливість у санкціях передбачити позбавлення права на пенсії та інші соціальні виплати (в порядку спецконфіскації). Спеціальною підставою для звільнення від адміністративної відповідальності передбачити добровільний вихід з російського громадянства. При цьому бажано, щоб це відбувалося публічно і принизливо для агресора. Щоб люди не були заручниками органів влади РФ, передбачити можливість зробити декларативну заяву про вихід, і в подальшому не вчиняти будь-яких дій, які випливають із громадянства РФ. Якщо ж особа набуде громадянства РФ повторно, будучи звільненою від адміністративної відповідальності, для цих випадків передбачити кримінальну відповідальність.

По-третє, виробити та реалізувати комплекс правових, соціальних та економічних заходів, які будуть спонукати/стимулювати осіб, які на дату набуття чинності відповідними змінами до законодавства вже мають громадянство РФ, відмовитись від громадянства РФ максимально просто і без негативних для себе наслідків. Наприклад, запровадити сервіс безоплатної правової допомоги щодо оформлення відповідних заяв про вихід з громадянства РФ – зробити його зручним та доступним дистанційно. Також, з залученням громадськості реалізувати низку матеріальних та нематеріальних заохочень для осіб, які відмовляються від громадянства РФ - через систему партнерських сервісів, знижок на товари/роботи/послуги тощо.

Які практичні кроки можливо здійснити вже зараз?

По-перше, моніторинг. Почати з громадського, паралельно розробляючи та запускаючи державний. Системно висвітлювати ці активності. Інформаційні меседжі є не менш важливими, ніж нормативні акти. Українці, де б вони не були, мають розуміти, що нічого доброго громадянство РФ їм не принесе.

По-друге, прийняти в другому читанні проєкти законів України, які вже були прийняті в першому читанні ще в 2009 р.: «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо відповідальності за приховування факту перебування у громадянстві іншої держави або набуття такого громадянства)» № 3102 від 11 вересня 2008 р. та «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» (щодо усунення колізій, які дозволяють подвійне громадянство)» № 2752 від 5 вересня 2008 р. Законотворчість – процес довгий і клопіткий. Однак вже є два законопроекти, які були прийняті в першому читанні. Хоча їх остаточне прийняття - явно не панацея, однак це і правильний посил до суспільства, і реальні правові норми, з яких буде користь у нинішній ситуації.

По-третє, консолідувати усі конструктивні та проукраїнські напрацювання з раніше поданих восьми законопроектів з питань громадянства, які наразі перебувають в комітетах ВРУ, врахувати викладені вище пропозиції, а також об’єднати зусилля авторів, щоб розробити і прийняти закон, який врегулює порушені питання.