Щодо кримінальної відповідальності юридичних осіб

Щеглов Євген, старший юрист ЮК «Правовий Альянс»

23 травня 2013 року Верховна рада України прийняла Закон, яким внесено зміни до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України і Законів України «Про засади запобігання і протидії корупції» та «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».

Змінами до Кримінального кодексу України передбачається визначити конкретний перелік злочинів, за вчинення яких уповноваженою особою юридичної особи, до останньої можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру, підстави звільнення юридичної особи від їх застосування, види заходів кримінально-правового характеру та загальні правила їх застосування.

Положеннями закону передбачається застосування до юридичних осіб «заходів кримінально-правового характеру», якими пропонується вважати (нова стаття 96-6 КК) штраф, конфіскацію майна та ліквідацію юридичної особи. При цьому підставою для застосування до юридичної особи цих «заходів кримінально-правового характеру» є вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого зі злочинів, передбачених статтями 209, 306, частиною першою і другою статті 368-3, частиною першою і другою статті 368-4, статтями 369, 3692 КК, або вчинення уповноваженою особою від імені юридичної особи будь-якого зі злочинів, передбачених статтями 258–258-5 КК. При цьому під уповноваженими особами юридичної особи розуміються службові особи юридичної особи, а також інші особи, які відповідно до закону, установчих документів юридичної особи чи договору мають право діяти від імені юридичної особи.

Закон посилається на необхідність реалізації Європейських конвенцій та рекомендацій по боротьбі з тероризмом та відмиванням коштів, однак, при цьому до законопроекту не було додано тексту жодної із перелічених рекомендацій, якими би підтверджувалася нагальна необхідність запропонованих проектом змін. Що стосується вказаних конвенцій, то даними міжнародними документами передбачається встановлення країнами-учасниками відповідальності юридичних осіб за корупційні правопорушення, фінансування тероризму та відмивання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів. Проте, ці міжнародно-правові документи не вимагають встановлення для юридичних осіб саме кримінальної відповідальності.

Пропонованими змінами до Кримінального процесуального кодексу України визначається порядок провадження щодо юридичної особи, яке здійснюватиметься одночасно з кримінальним провадженням щодо фізичних осіб, які від імені та в інтересах цієї юридичної особи вчинили злочин.

Положення закону суперечать основним засадам кримінального права України, зокрема, принципу особистої відповідальності та принципу винної відповідальності особи.Положення закону фактично передбачають створення у кримінальному законодавстві України юридичної фікції, згідно з якою юридична особа піддаватиметься санкціям, тобто апріорі вважатиметься такою, що вчинила злочин, у тому разі, якщо певний злочин вчинили її керівник, засновник, учасник чи інша уповноважена особа. Таким чином, запропонована конструкція вимагає вважати юридичну особу такою, що вчинила злочин, у тих випадках, коли фактично не встановлено вчинення нею суспільно небезпечного діяння, передбаченого статтями 209, 258 – 258-5, 306, 368 – 369-2 КК.

У свою чергу змінами до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»пропонується закріпити можливість застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру, а до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» – надати право представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, на забезпечення безпеки.

ІСТОРІЯ

Ідея запровадження кримінальної відповідальності юридичних осіб не є новою для кримінального права України. Ця ідея пропонувалась ще у 1993-97 рр. в одному з двох проектів Кримінального кодексу України, які розглядались Верховною Радою України І та ІІ скликань. За результатами досить тривалого неодноразового обговорення цієї ідеї вона не була підтримана ні представниками науки кримінального права, ні юристами-практиками, ні народними депутатами України, які не підтримали проект, що містив положення про відповідальність юридичних осіб, і прийняли проект Кодексу, в якому цей інститут був відсутнім. Підставою для такого рішення були чисельні аргументи, висловлені проти запровадження цієї новації. Ці аргументи не втратили своєї актуальності й до нинішнього часу.

Закон є нічим іншим, як спробою реанімації не підтриманої свого часу юридичною наукою України та депутатським корпусом ідеї кримінальної відповідальності юридичних осіб. Прийняття проекту значно збільшить можливості несправедливого застосування до юридичних осіб жорстких правових санкцій, створить загрози свавільного обмеження статутної діяльності юридичних осіб шляхом накладення арешту на їх майно, відкриє нові можливості для проявів корупції, справить негативний вплив на економічну активність. З огляду на це хоча рівень можливих негативних наслідків прийняття закону й знизився внаслідок обмеження кола злочинів, у зв’язку з якими стає можливим застосування до юридичної особи «заходів кримінально-правового характеру», та звуження «підстав» для відповідальності, проте в цілому є підстави вважати цей закон, як і попередній законопроект на цю тему, соціально шкідливим, що й зумовлює його загальну негативну оцінку.