Щодо первісного права власності

Євген Щеглов, Старший юрист Юридичної компанії «Правовий Альянс»

При реалізації ідей по створенню майна автор стикається з необхідністю відтворення своїх задумів у фізичних об’єктах (носіях). З цією метою особа, яка бажає реалізувати свою ідею в матеріальному носії, має знайти матеріал та засоби для створення об’єкту.

Зважаючи на вказані обставини, законодавство України врегулювало підстави набуття права власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Набуття права власності на новостворене майно врегульовано окремо. Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Первісним джерелом (матеріалом) для створення людиною речей матеріального світу є природа. Природа включає не тільки речовину, з якої створено Всесвіт, а також інші прояви матерії - хвилі, потоки часток, гравітаційні поля та інші складові Всесвіту.

Для зміни матеріальних складових всесвіту у власних інтересах особа має віднайти джерело енергії для якісного перетворення складових.

В залежності від масштабів перетворень особа може залучити локальні ресурси (земні), а також макроресурси зоряних систем, галактик, зоряних скупчень, туманностей.

В локальному масштабі особа може задіяти атмосферу, світовий океан, земну кору та ядро планети для отримання як джерела енергії, так і складових задуманого витвору.

Для врегулювання використання локальних ресурсів законодавством України дано визначення надр - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності народу України на надра, є недійсними. Народ України здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Республіки Крим і місцеві Ради народних депутатів.

Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади. Родовища корисних копалин - це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.

Користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни.

Користувачі надр мають право:

• здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції;
• розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу;
• здійснювати на умовах спеціального дозволу консервацію наданого в користування родовища корисних копалин або його частини;
• на першочергове продовження строку тимчасового користування надрами;
• користуватися додатковими правами, передбаченими угодою про розподіл продукції.

Право користування надрами припиняється у разі:

• якщо відпала потреба у користуванні надрами;
• закінчення встановленого строку користування надрами;
• припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування;
• користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення;
• використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр;
• якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами;
• вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

Законом врегульовано питання використання вод та встановлено що усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.

До водного фонду України належать:

• поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти;
• підземні води та джерела;
• внутрішні морські води та територіальне море.

Води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування.

Народ України здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради.

Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.

Водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства.

Водокористувачі мають право:

• здійснювати загальне та спеціальне водокористування;
• використовувати водні об'єкти на умовах оренди;
• вимагати від власника водного об'єкта або водопровідної системи підтримання належної якості води за умовами водокористування;
• споруджувати гідротехнічні та інші водогосподарські об'єкти, здійснювати їх реконструкцію і ремонт;
• передавати для використання воду іншим водокористувачам на визначених умовах;
• здійснювати інші функції щодо водокористування в порядку, встановленому законодавством.

Окремим законом визначено діяльність з використання ресурсів космосу. Зокрема, законодавством встановлено заборони у сфері космічнії діяльності. При здійсненні космічної діяльності в Україні забороняються:

• виведення на орбіту чи розміщення в космосі будь-яким чином ядерної зброї та всіх інших видів зброї масового знищення чи випробування такої зброї;
• використання космічної техніки як засобу впливу на довкілля для воєнних чи інших небезпечних для людства цілей;
• використання Місяця та інших небесних тіл для воєнних цілей;
• створення безпосередньої загрози життю та здоров'ю людей, заподіяння шкоди довкіллю;
• порушення міжнародних норм та стандартів щодо забруднення космічного простору;
• інші дії, пов'язані з космічною діяльністю, які не допускаються міжнародним правом.

Космічна діяльність у межах окремого проекту, що призвела до людських жертв, значних матеріальних збитків або завдала значної шкоди довкіллю, може бути обмежена або заборонена відповідно до чинного законодавства України.

У процесі космічної діяльності суб'єкти космічної діяльності повинні дотримуватися вимог безпеки щодо життя та здоров'я населення, майна громадян, підприємств, установ, організацій і довкілля.

Суб'єкти космічної діяльності забезпечують вжиття необхідних заходів щодо запобігання екологічним збиткам від космічної діяльності згідно з чинним законодавством України.

Держава здійснює перспективне планування використання ресурсів космічної діяльності шляхом Загальнодержавної (Національної) космічної програми України.

Основними завданнями Програми є:

• розвиток національної системи спостереження Землі з космосу в інтересах загальнодержавних потреб у соціально-економічній сфері, у сфері безпеки та оборони;
• впровадження в телекомунікаційну інфраструктуру держави супутникових систем і засобів зв'язку;
• отримання нових фундаментальних знань щодо навколоземного простору, Сонячної системи, далекого космосу, біологічних та фізичних процесів в умовах мікрогравітації;

Залучення макроресурсів космосу потребує нових джерел енергії для їх отримання та використання. Такими джерелами можуть бути як природні явища – термоядерний синтез в зірках, гравітаційні поля, так і штучно створені установки, які дозволяють за допомогою чередування ядерного розкладу та термоядерного синтезу перетворювати матерію на енергію.

Основні наукові напрями та найважливіші проблеми фундаментальних досліджень України у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук на 2009 - 2013 роки, визначені державою, включають дослідження фізики плазми та керованого термоядерного синтезу.

Міжнародні угоди України визначають участь держави в співпраці у сфері мирного використання ядерної енергії в таких галузях, як ядерна безпека та керований термоядерний синтез.

Угода про співробітництво між Кабінетом Міністрів України та Європейським Співтовариством з атомної енергії в галузі керованого термоядерного синтезу від 23.07.1999 року передбачає, що співробітництво за цією Угодою може здійснюватися в таких галузях:

• експериментальні та теоретичні дослідження утримання плазми, процесів переносу, розігріву та керування плазмою, (включаючи розвиток відповідних високочастотних систем) і діагностики в тороїдальних магнітних пристроях;
• дослідження з теорії плазми, зокрема, фізики швидких іонів та альфа-частинок у тороїдальних магнітних пристроях, і вивчення турбулентної плазми та нелінійних хвильових взаємодій у плазмі;
• технологія термоядерного синтезу;
• прикладна фізика плазми;
• політика щодо програм та планів.

За допомогою таких установок та технологій, особа може частину матерії трансформувати в енергію, якою змінити залишки матерії в придатний для реалізації її задумів матеріал.

Матерія розпечених туманностей або зірок може бути використана для їх охолодження та перетворення газів та газоподібних речовин в тверді, рідкі з яких можна сформувати стійку зіркову, планетарну систему. Сформоване середовище може бути пристосоване до існування людини. Також вказані системи можуть бути заселені іншими життєвими формами, пристосованими до умов існування на них.

З пилу міжзоряного простору та енергії гравітаційних полів можуть бути створені доволі масштабні об’єкти, що з точки зору попередніх поколінь вважалось створенням світу з нічого.

Досягнення науки встановили можливість антигравітації при використанні надпровідної кераміки. На майбутнє, надтверді матеріали на основі інієподібного вуглецю дозволять створити засоби перетворення тяжіння на енергію та вирішити питання часу у процесах перетворення Всесвіту. В якості джерела енергії може служити гравітаційна взаємодія обертового руху планет, зоряних систем, галактик.

Пилові скупчення під впливом направленої гравітації можуть концентруватися в газоподібний, потім в твердий стан, і в залежності від ступеня концентрації може виникнути нова планета, зоряна система, або Великий вибух з викидом Енергії назовні. Результат залежить від складових первісного матеріалу та виду впливу, що на нього здійснюється.

Оскільки використання ядерної енергії як сукупність видів діяльності, пов'язаних з використанням ядерних технологій, ядерних матеріалів, джерел іонізуючого випромінювання у науці, виробництві, медицині та інших галузях, а також видобуванням уранових руд та поводженням з радіоактивними відходами, більш розвинута ніж діяльність термоядерного синтезу, то в цій галузі законодавство містить чітку систему регулювання діяльності ядерних установок та ядерних матеріалів.

Ядерний матеріал визначено як ядерне паливо, за винятком природного урану і збідненого урану, яке може виділяти енергію шляхом самопідтримуваного ланцюгового процесу ядерного поділу поза ядерним реактором самостійно або у комбінації з яким-небудь іншим матеріалом, та радіоактивні продукти і відходи, за винятком невеликої кількості радіоактивних продуктів, радіоактивних відходів та ядерного палива, що встановлюються нормами, правилами і стандартами з ядерної та радіаційної безпеки, за умови, що ця кількість не перевищує максимальні межі, встановлені Радою керуючих Міжнародного агентства з атомної енергії.

До ядерних установок віднесено будь-який ядерний реактор, за винятком реактора, яким обладнаний засіб морського або повітряного транспорту з метою використання його як джерела енергії для приведення в рух цього засобу транспорту або з будь-якою іншою метою, будь-який завод, що використовує ядерне паливо для виробництва ядерного матеріалу, або будь-який завод, на якому обробляється ядерний матеріал, включаючи будь-який завод, на якому переробляється опромінене ядерне паливо, та будь-яке місце, де зберігається (складований) ядерний матеріал, за винятком місця складування, пов'язаного з перевезенням такого матеріалу, за умови, що декілька ядерних установок одного оператора, розташовані в одному місці, розглядаються як єдина ядерна установка.

До ядерних установок і об'єкти, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення віднесено:

• атомні електричні станції;
• атомні станції теплопостачання;
• дослідницькі ядерні реактори;
• об'єкти з переробки радіоактивних відходів (крім установок, включених до технологічного циклу ядерної установки, або сховища для захоронення радіоактивних відходів);
• сховища, призначені для зберігання відпрацьованого ядерного палива або високоактивних радіоактивних відходів з проектним терміном зберігання понад 30 років (крім установок, включених до технологічного циклу ядерної установки);
• сховища, призначені для захоронення відпрацьованого ядерного палива або радіоактивних відходів.

Основними принципами державної політики у сфері використання ядерної енергії та радіаційного захисту є:

• пріоритет захисту людини та навколишнього природного середовища від впливу іонізуючого випромінювання;
• забезпечення при використанні ядерної енергії мінімального рівня утворення радіоактивних відходів;
• заборона будь-якої діяльності у сфері використання ядерної енергії, результатом якої є обґрунтовано передбачений більший негативний вплив на майбутні покоління, ніж той, що допускається для нинішнього покоління;
• розмежування функцій державного управління у сфері використання ядерної енергії і безпосередньої господарчої діяльності щодо використання ядерної енергії;
• розмежування функцій державного управління у сфері використання ядерної енергії і безпосередньої господарчої діяльності щодо використання ядерної енергії;
• Державне регулювання поширюється на всі види діяльності у сфері використання ядерної енергії, включаючи:
• розміщення, проектування, спорудження, введення в експлуатацію, експлуатацію та зняття з експлуатації ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання;
• здійснення робіт та надання послуг, які впливають на безпеку під час використання ядерної енергії;
• поводження з ядерними матеріалами та джерелами іонізуючого випромінювання, зокрема при розвідці та видобуванні корисних копалин, які містять ці матеріали та речовини;
• проведення наукових досліджень з використанням ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання, ядерних матеріалів;

Ядерні установки та джерела іонізуючого випромінювання можуть перебувати у різних формах власності.

Перелік ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання, що перебувають у державній власності, визначається Кабінетом Міністрів України.

Ядерні матеріали є виключно загальнодержавною власністю.

Державному регулюванню у сфері використання ядерної енергії підлягають такі види діяльності:

• проектно-пошукові роботи щодо вибору майданчика для розміщення ядерної установки чи об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами;
• проектування джерел іонізуючого випромінювання та ядерних установок;
• виготовлення та поставка джерел іонізуючого випромінювання та елементів, важливих для безпеки джерел іонізуючого випромінювання;
• видобування, виробництво та переробка ядерних матеріалів;
• будівництво, виготовлення, виробництво, зберігання, придбання і збут ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання;
• введення в експлуатацію та експлуатація ядерних установок чи об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами;
• використання у промисловості, сільському господарстві, медицині, освіті і наукових дослідженнях джерел іонізуючого випромінювання;
• зняття з експлуатації та консервація ядерних установок і закриття сховища для захоронення радіоактивних відходів;
• перевезення радіоактивних матеріалів;
• підготовка персоналу для експлуатації ядерної установки, перелік посад якого визначає Кабінет Міністрів України;
• виконання окремих видів діяльності персоналом та посадовими особами, перелік яких визначає Кабінет Міністрів України;
• діяльність, пов'язана із забезпеченням фізичного захисту ядерних матеріалів і ядерних установок (за переліком видів діяльності, що затверджується Кабінетом Міністрів України).

Особливості провадження дозвільної діяльності у сфері використання ядерної енергії визначаються пріоритетністю забезпечення ядерної та радіаційної безпеки і пов'язані з необхідністю всебічної оцінки безпеки у разі прийняття рішення про видачу або відмову у видачі документів дозвільного характеру.

Дозвільна діяльність є складовою частиною державного регулювання у сфері використання ядерної енергії і передбачає:

• ліцензування окремих видів діяльності у сфері використання ядерної енергії;
• ліцензування діяльності експлуатуючої організації на окремому етапі життєвого циклу ядерної установки або сховища для захоронення радіоактивних відходів та видачу такій організації окремих дозволів на виконання певних видів робіт чи операцій на окремих етапах життєвого циклу ядерної установки або сховища для захоронення радіоактивних відходів;
• ліцензування діяльності, пов'язаної із здійсненням персоналом безпосереднього управління реакторного установкою, та діяльності посадових осіб експлуатуючої організації, до службових обов'язків яких належить здійснення організаційно-розпорядчих функцій, пов'язаних із забезпеченням ядерної та радіаційної безпеки;
• видачу сертифікатів про затвердження у разі перевезення радіоактивних матеріалів;
• державну реєстрацію джерел іонізуючого випромінювання;
• видачу дозволів на перевезення радіоактивних матеріалів.

Спроможність забезпечення фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, обліку та контролю ядерних матеріалів є обов'язковою умовою для видачі суб'єктам господарювання документів дозвільного характеру на провадження діяльності у сфері використання ядерної енергії.

Видані уповноваженими органами іноземних держав ліцензії на провадження діяльності у сфері використання ядерної енергії, щодо якої цим Законом установлені вимоги обов'язкового ліцензування, визнаються в Україні відповідно до міжнародних договорів України про взаємне визнання відповідних ліцензій.

Таким чином законом врегульовано діяльність установок, які працюють на енергії ядерного розпаду на території України, проте відсутні норми щодо регулювання термоядерного синтезу, використання гравітаційних полів планет, зоряних систем, галактик та пливу цієї діяльності на минулі покоління. Всі покоління людства можуть стати в нагоді при освоєнні нових планетарних систем, кількість яких може перевищити всю популяцію людей, яка існувала на Землі. Інформація, закладена в генетичному коді особи, зможе визначити не тільки можливість її пристосування до нового середовища, а й показати негативний вплив її звичок та оточення на можливість освоєння нових світів. Законодавцем не враховано можливість участі всіх поколінь людства в освоєнні нових середовищ, систем, а також вплив діяльності з освоєнню нових та існуючих джерел енергії на розумних істот, які не є людьми генетично.