Щодо регулювання трансплантації органів в Україні

Алешко Дмитро, партнер ЮК «Правовий Альянс»

Костіна Аріна, молодший юрист ЮК «Правовий Альянс»

Регулювання трансплантації органів було запроваджено в Україні 1999 року. Практика проведення операцій із трансплантації органів, що склалась на основі чинних нормативних положень, у порівнянні із іншими країнами не відповідає потенціалу лікарів та потребам пацієнтів. Чи зможуть цьому зарадити нововведення, запропоновані законопроектом 2184а, можна зрозуміти проаналізувавши міжнародну практику та тенденції щодо регулювання цієї сфери.

На світовій арені протягом останніх років проводиться все більше статистичних досліджень, щоб підтвердити нестачу донорів та цим пролобіювати більш ліберальні закони і стимулювати людей до підтримки донорства. В Європі і США розвиток медичних і юридичних стандартів у сфері трансплантації було розпочатоу 80-х років минулого століття, і лише 30-літня практика дозволила розробитистандарти, які задовольняють потреби кожної окремої країни. Так наприклад, у США лише у 2006 році була відмінена презумпція згоди. У Німеччині від початку затверджена презумпція незгоди, а особа, котра вирішила стати потенційним донором має тримати при собі картку донора. В Японії трансплантація дозволена починаючи із 1997 року. Варто зазначити, що у всіх цих країнах особлива увага приділяється нормативному регулюванню встановленню і підтвердженню смерті мозку донора. Такі країни, як Австрія, Бельгія та Іспанія приділяють цьому питанню ще більш посилену увагу, оскільки законодавство цих країн передбачає презумпцію згоди донора, що апріорі спричинює ризик «чорної» трансплантації. Щодо сприйняття населенням цих стандартів варто згадати про опитування, проведене у 2010 році Євробарометром.Результати опитування показали, що обізнаність людей із законодавством не є високою і коли люди не є обізнаними відсоток готових стати донорами складає близько 60%. Однак коли люди дізнаються про утверджені презумпції, рівень у країнах із презумпцією згоди опускається на 5 пунктів.

У країнах СНД не проводилось масштабних аналітичних досліджень у сфері трансплантації. Можливість трансплантаціїпередбаченаіз 90-х років, і кількість операцій не є значною. Лідером серед країн СНД є Білорусія. У 2012 році була проведене реформа, і за фінансової підтримки держави за півроку дії презумпції згоди проведено близько 100 операцій. Такі операції проводяться визначеними державнимицентрами, факт смерті донора встановлюються двома консиліумами лікарів і про проведення виїмки органів і трансплантації одразу повідомляється Генеральна прокуратура.

Таким чином з урахуванням вище викладеного зазначаю, що підготовлений проект 2184а хоча ідейно відповідає установленій міжнародній практиці, однак на даний момент потребує доопрацювання в частині деталізації положень щодо встановлення факту смерті мозку та повноважень задіяних осіб.Необхідно проаналізувати чи готова держава витрачати бюджетні кошти на допомогу в трансплантації для власних громадян - якщо ні, то за які кошти це буде проводитись, а також зробити інформацію більш доступною для загалу.