Щодо застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку

Заміховська Зоя, молодший юрист ЮК «Правовий Альянс»
Костін Ілля, Партнер ЮК «Правовий Альянс»

Порядок та особливості застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку працівниками міліції та іншими працівниками органів та установ внутрішніх справ, військовослужбовцями внутрішніх військ, передбачені Постановою Ради міністрів УРСР «Про затвердження правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку» від 27.02.1991 року № 49 (надалі – Постанова РМ УРСР № 49). Крім того, право застосовувати спеціальні засоби та умови вчинення таких дій передбачені Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990 р. № 565-XII (надалі – ЗУ «Про міліцію»).

Вищезазначені нормативно-правові акти не є ідентичними за своїм змістом, а тому потребують окремого аналізу у кожному конкретному випадку. Зважаючи, що ЗУ «Про міліцію» є спеціальним законом щодо регламентації роботи працівників міліції, то його положення підлягатимуть пріоритетному застосуванню.

Законодавець встановлює вичерпний перелік спеціальних засобів, які застосовуються для забезпечення громадського порядку. Водночас, п. 22 Постанови РМ УРСР № 49 передбачає можливості розширення списку у випадку зміни експлуатаційних параметрів та конструкцій таких засобів активної оборони, засобів забезпечення спеціальних операцій та пристроїв для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками.

Звертаємо Вашу увагу, що станом на сьогодні, до переліку спеціальних засобів належить: засоби індивідуального захисту (шоломи – стальні армійські, «Сфера», каска захисна пластмасова; бронежилети протиударні та броньові щити); засоби активної оборони (гумові кийки; кийки пластикові типу «Тонфа»; наручники; електрошокові пристрої;патрони і пристрої для їх вітчизняного виробництва, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; ручні газові гранати, а також патрони з газовими гранатами; балончики, патрони, гранати та інші спецзасоби з препаратами сльозоточивої та дратівної дії на основі природних капсаїциноїдів, морфоліду пералгонової кислоти (МПК), ортохлорбензальмалононітрилу (CS) і речовини АЛГОГЕН); засоби забезпечення спеціальних операцій (ранцеві апарати «Облако» світлошумова граната «Заря» та світлошумовий пристрій «Пламя», патрони з гумовою кулею «Волна-р», водомети, бронемашини та інші транспортні засоби пристрій для примусової зупинки автотранспорту «Еж-М»); пристрої для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками (малогабаритні підривні пристрої «Ключ», «Імпульс»).

Слід наголосити, що рішення про застосування таких засобів приймає службова особа, відповідальна за забезпечення громадського порядку, або керівник конкретної операції (п. 6 Постанови РМ УРСР № 49).

В першу чергу звертаємо Вашу увагу, що спеціальні засоби застосовуються лише у випадку, коли були використані та не дали бажаних результатів усі інші застосовані раніше форми впливу та з обов’язковим попередженням голосом або через гучномовець про намір вчинення таких дій (п. 3-4 Постанови РМ УРСР № 49). Таким чином, законодавець підкреслює виключне застосування таких засобів та передбачає попередні намагання суб’єктами врегулювання ситуації. Однак, звертаємо Вашу вагу, що відповідно до ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про міліцію», у разі виникнення загрози життю і здоров’ю громадян та самих міліціонерів попередження не є обов’язковим. При цьому дуже важливим є положенням вищенаведеної статті ЗУ «Про міліцію» про обов’язкову співмірність застосованого заходу з рівнем наслідків, що можуть бути спричинені відповідною загрозою та необхідність у будь-якому випадку мінімізувати можливу шкоду життю і здоров’ю людей, в тому числі і правопорушників.

Відповідно до вимог чинного законодавства, застосування спеціальних засобів можливе лише у виключних випадках та лише з метою: захисту громадян і самозахисту працівника міліції від нападу та інших дій, що створюють загрозу їхньому життю або здоров'ю, припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку. відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби,незалежно від їх належності, або їх звільнення у разі захоплення, затримання і доставки в міліцію осіб, якщо вони чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі, припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльність населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя і здоров'я людей, припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обов'язки по охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю, звільнення заручників (ст. 14 ЗУ «Про міліцію», п. 3 Постанови РМ УРСР № 49).

Водночас, існують безумовні винятки для застосування зазначених засобів. Зокрема, відповідно до вимог цих нормативних актів, забороняється застосовувати спецзасоби:

1. До жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, окрім випадків учинення ними групового нападу, що реально загрожує життю та здоров'ю людей, працівників міліції або збройного нападу, збройного опору.
2. У приміщеннях та на земельних ділянках, що закріплені за дипло­матичними, консульськими та іншими представництвами іноземних держав, за винятком випадків, коли від глави дипломатичного або гла­ви іншого відповідного представництва надійде прохання застосувати вказані засоби проти правопорушників.
3. У приміщеннях, пов'язаних з виготовленням вибухових або легкозаймистих речовин, у дитячих та лікувальних установах.

Крім того, законодавець розуміючу потенційну небезпеку використання засобів активної оборони, встановлює певні обмеження їх використання. Так, пунктом 14 Постанови ТМ УРСР № 49 заборонено завдання ударів гумовим кийком по голові, шиї, ключичній ділянці, животу, статевим органам, нанесенням ударів пластиковими кийками типу «Тонфа» по голові, шиї, сонячному сплетінні, ключичній ділянці, низу живота, статевих органах, копчику, нирках.

Певні обмеження стосуються і світлошумових засобів відволікаючої дії, а саме: можливість застосування таких засобів на відстані не меншій за 2 метри від людини.

Звертаємо Вашу увагу, що при застосуванні сльозоточивих речовин забороняється прицільна стрільба по правопорушниках, розкидання і відстрілювання гранат у натовп, повторне застосування їх у межах зони ураження в період дії цих речовин.

З урахуванням всього вищенаведеного необхідно зазначити, що працівники органів та установ внутрішніх справ, військовослужбовці внутрішніх військ наділені досить широким арсеналом засобів для охорони громадського порядку. При цьому, попри існуючі законодавчі заборони зазначені особи нерідко нехтують вимогами щодо співрозмірності небезпеки, що виникла, до виду спеціального засобу, який підлягає використанню. Беручи до уваги керованість органів, працівників внутрішніх справ і внутрішніх органів та їх корумпованість, на практиці вищенаведені суб’єкти мають можливість виправдати свої протиправні дії, посилаючись на загрозу завдання шкоди власному життю або життю та здоров’ю громадян.