Стягнення аліментів з працівника (кадровий аспект, практика)

Бєлков Олександр, помічник юриста ЮК «Правовий Альянс»

Щеглов Євген, старший юрист ЮК «Правовий Альянс»

Практика показує, що деякі організації та підприємства взагалі не бажають стикатись з процесами виконання судових рішень або не володіють достатніми знаннями, вміннями та навичками, аби здійснити правильне нарахування та сплату аліментів від працівника.

Аліменти (лат. alimentum — харчі, продовольство) — обов'язок утримання у визначених законом випадках одним членом сім'ї інших, які потребують цього. Проводяться або за згодою, або в судовому порядку. При розлученнях кошти виплачуються на утримання дітей, а в деяких випадках,згідно ст. 75, 77 Сімейного Кодексу (далі – СК) України,відповідно до шлюбного договору, право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Найпоширенішим є утримання батьками неповнолітніх і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, а також утримання дітьми непрацездатних батьків. Діти можуть бути звільнені від сплати аліментів для утримання своїх батьків, якщо буде встановлено, що батьки ухилялися від виконання батьківських обов'язків.

Значення виконавчого провадження щодо стягнення аліментів полягає у тому, що воно гарантує фактичну реалізацію рішення суду (іншого органу), забезпечує зміцнення законності у сфері матеріально-правових відносин, запобігає сімейним правопорушенням та сприяє вихованню громадян і службових осіб у дусі виконання законів України.

Порядок стягнення аліментів визначається законом. Зокрема, питання аліментних обов’язків регламентується СК України, Законом України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) та іншими підзаконними актами.

Аналіз наукової літератури у галузі сімейного права та виконавчого провадження свідчить, що питання правового регулювання аліментних відносин та виконання рішень судів і договорів з аліментних зобов’язань не однократно висвітлювалось у цих роботах.

Метою цієї статті є системний аналіз кадрового аспекту інституту аліментних зобов’язань, а також вироблення на цій основі практичних рекомендацій кадровикам, виходячи з набутої практики.

Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606 підставою для відкриття виконавчого провадження є відповідна заява стягувача про відкриття виконавчого провадження та виконавчий документ (виконавчий лист, що видається судом на підставі прийнятого рішення).

При виконанні рішення суду за місцем роботи боржника державним виконавцем виноситься та направляється до підприємства, установи чи організації, де працює боржник, розпорядження, в якому головному бухгалтеру пропонується проводити щомісячні утримання у визначеному розмірі із заробітку боржника після відрахування всіх податків, а також вказується строк, протягом якого необхідно проводити ці утримання. У разі наявності заборгованості з виплати аліментів, головному бухгалтеру також вказується на стягнення цієї заборгованості. Розмір заборгованості з аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник у цей період не працював, заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості. Державний виконавець у разі надходження виконавчого документа повинен підрахувати розмір заборгованості з аліментів і повідомити про нього стягувача і боржника.

Платник аліментів повинен негайно повідомити державному виконавцю про зміну місця роботи чи проживання, а також про інші доходи. У разі неповідомлення з неповажної причини зазначених відомостей, винні в цьому посадові особи та інші громадяни залучаються до відповідальності в порядку, встановленому законом. При утворенні заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти за рішенням суду, винна особа сплачує одержувачу аліментів неустойку в розмірі однієї десятої відсотка від суми невиплачених аліментів за кожен день прострочення(статті 111, 115 СКУкраїни).

У сучасних економічних умовах часто трапляється, що особа, зобов’язана сплачувати аліменти, працює у підприємця без оформлення на роботу згідно з вимогами Кодексу Законів України про Працю (надалі – КЗУпП), тобто за всіма ознаками вважається без постійного місця роботи, хоча насправді отримує відповідну заробітну плату(постанова КМУ від 26 лютого 1993 р. N 146. Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб). Дані виплати ніде не обліковуються і звернути на них стягнення аліментів немає можливості. Така ситуація призводить до того, що одержувачі аліментів звертаються за отриманням соціальної допомоги (допомоги по безробіттю), з якої вже вираховується розмір аліментів.

Найбільш поширений спосіб стягнення аліментів – це рішення суду, на підставі якого організація-роботодавець аліментнозобов’язаної людини виробляє щомісячні утримання та перерахування на рахунок одержувача.

Згідно зі статтями 164, 165 Кримінального кодексу України (далі – ККУ) передбачається відповідальність (у вигляді позбавлення волі, виправних робіт та штрафних санкцій) за ухилення від сплати аліментів. Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень по місту Києву, з початку року за цими статтями було розглянуто 24 Кримінальні провадження, з яких:

• у 90% випадках на відповідача були накладені штрафні санкції;

• в 70% відповідача було притягнуто до виправних робіт строком на один рік з умовним позбавленням волі від одного до двох років;

• і лише у двох випадках відповідача було виправдано.

Якщо стає відомо місцезнаходження та місце роботи одного з подружжя, на якого планується подати позов, можна заздалегідь зробити запит про розмір його заробітної плати та отриману довідку прикласти до заяви, в іншому випадку даний запит буде зроблений судовими органами.

Звернення до суду про встановлення аліментних зобов’язань можливо лише за відсутності угоди. Якщо ж воно було укладено сторонами, то звернення до суду може бути з позовом про визнання угоди недійсною і встановлення нового розміру та порядку сплати аліментів.

Ухилення від сплати аліментів і ухилення від утримання суб’єктіваліментного зобов’язання утворюють склад злочину лише у випадку, коли воно є злісним. Якщо ухилення від сплати аліментів є злісним, то це вже злочин, за який частиною1 ст. 164 ККУ передбачене покарання у виді штрафу від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або громадських робіт на строк від 80 до 120 годин, або виправних робіт на строк до одного року, або обмеження волі на той самий строк. Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за зазначений вище злочин, карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років.1

Умисне невиконання службовою особою підприємства рішення суду про стягнення аліментів, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню – карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Ті самі дії, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб, – караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років(стаття 382 КК України).

Якщо внаслідок несплати аліментів виникає заборгованість, то державний виконавець повинен з’ясувати, чи не виникла вона через ухилення боржника від свого обов’язку.2 Зокрема, дослідженню підлягають такі обставини:

- з якого часу виникла заборгованість;

- спосіб життя, який вів боржник протягом цього часу;

- наявність у нього тимчасових грошових доходів;

- чи звертався боржник до центру зайнятості населення, якщо був тимчасово безробітним;

- чи має боржник підсобне господарство;

- чи надавав боржник іншу, не грошову допомогу на утримання дитини (продукти харчування тощо);

- чи отримував боржник доходи від земельного та майнового паю.

Так, суд визначає вид аліментів та конкретизує їх розмір у судовому рішенні, державний виконавець стягує аліменти на підставі виконавчого листа, заборгованість за аліментами може визначати державний виконавець. Якщо ж під час виконання рішення між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем виникає спір щодо розміру заборгованості за аліментами, то він за заявою зацікавленої особи визначається судом.3

Правила нарахування заборгованості по аліментах залежать від того, який їх вид було присуджено судом. Тут можливі два варіанти:

а) сплата аліментів у твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України);

б) сплата аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини (ст. 183 СК України).

Розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків.

Загальний же розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати не може перевищувати п'ятдесят відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі в разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати в разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків(Статті 128 КЗпП України, 70 Закону«Про виконавче провадження»вiд 21.04.1999 № 606-XIV )

Найчастіше застосовується частковий принцип, тому що суд не має можливості врахувати всі доходи, з яких можуть проводитися аліментні виплати. При визначенні часток керуються такими принципами: на одну дитину – одна четверта, на двох дітей – одна третя, на трьох і більше – не більше половини всіх доходів батьків, що оплачує аліменти. На розмір часток також впливає сімейне і матеріальне становище відповідача.

В окремих випадках розміри аліментів встановлюються в твердій сумі спільно з часткою від доходів.

Якщо аліменти присуджено у твердій грошовій сумі, то розмір заборгованості, незалежно від того, чи працює боржник, чи ні, визначається сумою коштів, яку боржник має щомісяця сплачувати згідно з рішенням суду.

Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, то дитині має бути призначена державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Розмір заборгованості зі сплати аліментів визначає державний виконавець за місцем виконання рішення у порядку, встановленому СКУкраїни. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менший за встановлений СКУкраїни.4

Державний виконавець обчислює розмір заборгованості зі сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачуі боржнику:

- у разі якщо виконавчий документ уперше надійшов для виконання;

- за заявою сторін виконавчого провадження;

- у разі надсилання постанови до адміністрації підприємства, установи, організації, фізичної особи, фізичної особи-підприємця для проведення відрахування із заробітної плати, пенсії та стипендії боржника;

- у разі закінчення виконавчого провадження у зв’язку з надходженням виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;

- за власною ініціативою;

- в інших передбачених законом випадках.

Ще один важливий момент – для аліментних зобов’язань існує термін позовної давності, тобто час, протягом якого аліменти можуть бути стягнуті заднім числом, і становить він три роки. Таким чином, якщо зразу не звернутись до суду з питанням сплати аліментів, це можна зробити в будь-який інший час до досягнення дитиною 18 років. Довівши суду, що другий батько ухилявся від сплати аліментів на дитину, може бути прийнято рішення про стягнення грошової суми за попередні три роки до дати подання позову до суду.

У разі сплати аліментів за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії заборгованість за аліментами погашається за заявою платника шляхом відрахувань із його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.

Що ж, стосовно заборгованості за аліменти, то, відповідно до п. 4 ст. 194 СК України, кошти стягуються незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому ст. 199 СК України, – до досягнення нею двадцяти трьох років.

На практиці у державних виконавців виникають проблеми з правильним розрахунком заборгованості за аліментами та порядком їх погашення (ст. 195 СК України). Обчислюючи заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), державний виконавець повинен виходити з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не проводилось їх стягнення. Тут можна виходити з декількох можливих ситуацій:

- як правило, державна виконавча служба отримує виконавчий лист і повинна відкривати виконавче провадження, а також подавати інформацію до установи, де працює, навчається платник, про необхідність відрахування з платника певного відсотку його доходу (заробітної плати). Але на практиці іноді мають місце випадки, коли така офіційна інформація не надходить до відповідних установ протягом 6 місяців і більше. У такому разі говорити про заборгованість і вину платника ми не можемо, оскільки заборгованість виникла внаслідок бездіяльності державного виконавця. Тому у цій ситуації застосовувати неустойку, згідно зі ст. 196 СК України, – неможливо. Так само не можна говорити про вину платника, якщо відрахування не здійснювалось з вини бухгалтерії установи або підприємства, де він працює. Але погасити заборгованість за аліментами платник повинен, тому питання стоятиме пропогашення заборгованості у розстрочку чи єдиним платежем, а також про можливість відстрочки сплати заборгованості, якщо ж заборгованість виникла внаслідок ухилення платника від сплати аліментів, то, крім заборгованості за аліментами, має нараховуватись неустойка. Вважається, що у такому разі перед судом стоятиме питання про кримінальну відповідальність платника за ст. 164 ККУ, розстрочку або відстрочку сплати аліментів, коли вони мають значний обсяг, чи погашення заборгованості за рахунок нерухомого майна.5

Якщо ж платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує. Негативний бік такої правової ситуації: після тривалого безробіття одразу влаштуватися на високооплачувану роботу платнику просто не вигідно, як не вигідно отримувати всю заробітну плату відкрито. Тому така вимога закону призводить до «тінізації» заробітних плат.

Найбільш складною є ситуація, коли платник не працював і не працює. У цьому разі розмір аліментів встановлюється, виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості. Тобто виникає ситуація, коли державному виконавцю пропонується формально підраховувати заборгованість, яку він не здатен стягнути. Накопичення значної заборгованості не йде на користь жодній з осіб, оскільки платник втрачає бажання знаходити роботу і намагатиметься працювати неофіційно.

У частині 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» має місце положення про те, що у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернено на майно боржника.

Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника. Проте дане положення не узгоджується із положеннями частини 8 ст. 181 СК України: якщо батьки ухиляються від сплати аліментів або не мають можливості утримувати дитину, то дитині призначається тимчасова державна допомога. Тому, відповідно до Закону, слід встановлювати причини, з яких боржник не працює і не одержує доходів, а не надавати у разі його ухилення тимчасову державну допомогу. Інша ситуація, якщо боржник із поважних причин не працює чи не одержує доходів, то йому за заявою суд має надати відстрочку або розстрочку сплати аліментів або зменшити їх розмір.

За позовом платника аліментів суд вправі повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами. Це може мати місце у випадку, коли буде встановлено, що заборгованість виникла у зв’язку з тяжкою хворобою платника аліментів або іншою обставиною, що має істотне значення.

Отже, можна однозначно стверджувати, що головні труднощі у процесі врегулювання спірних питань між сторонами при стягненні аліментів трапляються саме на стадії виконання рішення суду. Важливо, щоб роботодавець чітко розумів усі роз’яснення, які надає суд, без порушень чинного законодавства нараховував виплати по сплаті аліментних зобов’язань та не намагався допомагати платнику аліментів ухилитись від їх сплати. З огляду на це, механізми регулювання даного процесу потребують подальшого вдосконалення.

1Науково-практичнийкоментар до Кримінального кодексу України (2-е вид. перероб. та доп.) / За заг. ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. – К. : Дакор, 2008. – 1428 с.
2Журавська В. Аліментнізобов’язання. – К. : Юридичнийрадник. 2005. – № 3, – С. 4.
3Гребьонкіна Л. Виконаннярішеньсудів про стягненняаліментів // Право України. – 2000. – № 10. – С. 59–60.
4 Конституція України від 28 червня 1996 р. – Офіційний вісник України. – 2010. – № 72/1. – Ст. 2598. – С. 15.
5Сімейний кодекс України : Науково-практичнийкоментар / За заг. ред. С.Я. Фурси. – К. : ВидавецьФурса С.Я. : КНТ, 2008. – 1248 с.