Таможня в действии, отчетность или законность?

Євген Щеглов, Старший юрист ЮК «Правовий Альянс»

В наш час, нажаль, порушення приписів закону стає нормою, що призводить до зниження рівня правосвідомості, законності та авторитету держави в суспільстві. А коли такі порушення здійснюють державні органи, це стає вдвічі не безпечнішим, бо хто як не вони повинні сприяти дотриманню норм права. Не є виключенням в порушенні закону і митні органи України, які в своїй діяльності заходять дуже далеко, що може мати в край негативні наслідки не лише на репутацію держави, але і на її рівень економічної безпеки.

У зоні митного контролю відділу митного оформлення міжнародної експрес – кореспонденції митного поста «Спеціалізований» Київської регіональної митниці при митному огляді міжнародної експрес-кореспонденції були виявлені наступні товаросупровідні документи, які пересилались між суб’єктами господарювання-нерезидентами.

З вказаних документів митниками було отримано інформацію щодо господарської діяльності нерезидентів, які загалом не містили в собі ніяких порушень митних правил, а тим більше контрабанди.

Інвойс був виписаний виробником товару для нерезидента та направлений за адресою представництва нерезидента відповідно до порядку інформування передбаченого договором між ними.

Також, в незаконному зборі інформації було використано посилання на інформацію оператора експрес-пошти про міжнародну кореспонденцію, а саме про місце доставки та особу що її отримала. Вказані дані були використані всупереч статті 187 КПК України яка передбачає, що арешт на кореспонденцію може бути застосовано лише за наявності достатніх підстав вважати, що у листах, телеграфній та іншій кореспонденції підозрюваного чи обвинуваченого іншим особам або інших осіб підозрюваному чи обвинуваченому, містяться дані про вчинений злочин або документи і предмети, що мають доказове значення, і якщо іншими способами одержати ці дані неможливо. До кореспонденції, на яку може бути накладено арешт, відносяться листи всіх видів, бандеролі, посилки, поштові контейнери, перекази, телеграми, радіограми тощо.

За наявності підстав, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до голови апеляційного суду за місцем провадження слідства про накладення арешту на кореспонденцію. Голова суду чи його заступник розглядає подання, вивчає матеріали справи, при необхідності вислуховує слідчого, вислуховує думку прокурора, після чого залежно від підстав для прийняття такого рішення виносить постанову про накладення арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв'язку або про відмову в цьому.

Таким чином посадові особи митниці здійснювали збір інформації дя порушення кримінальної справи не будучи органом слідства та без дотримання порядку передбаченого статтею 187-1 КПК України яка передбачає, що огляд кореспонденції проводиться за рішенням суду в установі зв'язку з участю понятих із числа службовців цієї установи, а при необхідності - і з участю спеціаліста. У присутності зазначених осіб слідчий відкриває і оглядає затриману кореспонденцію. Про кожен випадок проведення огляду, виїмки або затримання кореспонденції слідчий складає протокол.

Тобто була порушена безпосередньо стаття 14-1 КПК України яка охороняє таємницю листування.

Кримінальна справа була порушена на припущеннях ґрунтованих на співставленні інформації про поставку іншої партії товару яка в зоні діяльності Ягодинської митниці була доставлена на митну територію України на адресу логістичного оператора, для подальшого транзиту.

Основна підстава для порушення кримінальної справи є збільшення ціни на поставлений товар що суперечить вимогам цивільного законодавства в частині визначення сторонами договору ціни в договорі за домовленістю сторін, а не на підставі думки митних органів.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни, які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. До вказаних органів митна служба не належить.

Оскільки товар передавався на зберігання, то вартість переданого товару визначена угодою сторін, а отже будь-які результати вивчення митними органами незаконно вилучених з міжнародної експрес-кореспонденції документів, не могли встановити, що товар переміщено на підставі фальшивих документів.

Таким чином, ціна товарів, зазначена в інвойсі, який був поданий в якості підстави для переміщення через митний кордон України та при митному оформленні в Київській регіональній митниці відповідав даним, вказаним в угоді сторін.

Відповідно до ст. 94 ч. 1 КПК України, приводами до порушення кримінальної справи є:

1) заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян;

2) повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним;

3) явка з повинною;

4) повідомлення, опубліковані в пресі;

5) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.

Відповідно до ст. 94 ч. 2 КПК України, справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Підставами для порушення кримінальної справи не можуть бути припущення або дані, які не містять інформації про злочин.

Перелік приводів для порушення кримінальної справи, передбачений ст. 94 ч. 1 КПК України, є вичерпним.

Стаття 98 КПК України передбачає, що при наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94 КПК України, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування.

За таких обставин права особи порушені митницею можуть бути захищені відповідно до ст. 236-7 ч. 1 КПК України, яка передбачає, що постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи щодо конкретної особи чи за фактом вчинення злочину може бути оскаржена до місцевого суду за місцем розташування органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до ст. 236-7 ч. 3 КПК України, скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину може бути подана до суду особою, інтересів якої стосується порушена кримінальна справа, її захисником чи законним представником з достатнім обґрунтуванням порушення прав та законних інтересів відповідної особи.

Що ж примушує посадових осіб митниці йти на свідоме порушення закону? Питання за даних часів риторичне. Але зрозуміло одне, якщо не змінити ставлення митників до належного виконання своїх функцій, то катастрофічні наслідки не заставлять на себе чекати. Компанії, що провадитимуть зовнішньоекономічну діяльність будуть вимушені грати за тими правилами, що встановлять самі митники, а не за тими, що встановлює закон. А нерезиденти, що мають бізнес-інтереси в нашій країні, будуть вимушені знаходити нових контрагентів в державах, де митне оформлення та ведення бізнесу йде за зрозумілими правилами. Тому, митники повинні зрозуміти, що саме від того, як вони будуть дотримуватися норм закону, виконувати в належному чині всі його приписи, буде залежати і рівень довіри до митної системи України та посадових осіб митниці вцілому. Позитивні результати вже є.