Возникновение трудовых отношений на основании трудового договора по проекту Трудового кодекса Украины

Бондарь Александр, Старший юрист ЮК «Правовой Альянс»

Источник:http://www.l-a.com.ua/rus/press/244/Санжаровская-Гурлач Лидия, cтарший юрист ЮК «Правовой Альянс»

Необхідність прийняття нового Трудового кодексу України назріла давно та зумовлена суттєвими змінами в системі суспільних відносин в Україні. Чинний на сьогодні Кодекс законів про працю України був прийнятий ще у 1971 році і не відображає реальний характер соціально-економічних відносин, що склалися, у повному обсязі.

Проект нового Трудового кодексу України спрямований на вдосконалення правового регулювання трудових відносин, врегулювання правових прогалин у цій сфері та систематизацію, шляхом кодифікації і уніфікації інших нормативних актів, що регулюють трудові відносини.

Запропонована редакція проекту Трудового кодексу передбачає ряд суттєвих змін до трудового законодавства і неоднозначно сприймається експертами.

Особливої уваги вимагає питання виникнення трудових відносин. Порівняно з діючими нормами Кодексу законів про працю, України законопроект містить принципово відмінні положення щодо форми, змісту та строків трудового договору, як однієї з найбільш поширених підстав виникнення трудових відносин.

Форма трудового договору

Відповідно до п. 1 ст. 38 проекту Трудового кодексу України, підставою для виникнення трудових відносин є трудовий договір.

Проектом передбачено, що трудовий договір підлягає укладенню у письмовій формі. Зазначена норма пропонується на заміну діючої статті 24 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої трудовий договір укладається, «як правило», в письмовій формі. Тобто, на сьогодні роботодавцю зовсім не обов’язково, окрім випадків прямо передбачених законом, підписувати з працівником письмову угоду у класичному її розумінні.

Проектом Трудового кодексу України передбачено вичерпний перелік обов’язкових умов трудового договору, зокрема, місце роботи, час початку дії трудового договору, тривалість строкового договору та підстави його укладання, трудова функція працівника (найменування професії, спеціалізації, кваліфікації, посади відповідно до встановленої класифікації професій та кваліфікаційних характеристик), умови оплати праці, режим праці та відпочинку у випадку, якщо він відрізняється від загальних встановлених у даного роботодавця правил, та охорона праці. У випадку не зазначення у трудовому договорі вищезазначених обов’язкових умов, такий договір не може вважатися укладеним.

Наведена новела спрямована, перш за все, на визначеність працівника відносно конкретних умов трудових відносин. Проте, слід відзначити неоднозначність в ставленні експертів в галузі трудових відносин до вищезазначених положень. Зокрема, такі положення можуть надати роботодавцю можливість формальної підстави для розірвання трудових відносин з працівником та невиконання своїх обов’язків за трудовим договором, у тому числі з оплати праці, на підставі неукладеності трудового договору у випадку не включення до його тексту хоча б однієї з встановлених законом обов’язкових умов.

Проектом Трудового кодексу України також передбачено можливість зазначення у трудовому договорі додаткових умов, наявність яких не є обов’язковою. Відповідно до проекту Трудового кодексу, такими умовами є інші умови праці, випробування, застережень щодо нерозголошення комерційної таємниці та іншої захищеної законом інформації, професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівника, тощо.

Характеризуючи окремі додаткові умови трудового договору, слід звернути увагу на випробування під час прийняття на роботу та нерозголошення працівником державної, комерційної таємниці й іншої захищеної законом інформації. Ці умови трудового договору регламентовані окремими статтями законопроекту.

Серед нововведень щодо випробування особливої уваги потребують зміни до переліку осіб, для яких не встановлюється випробування. На відміну від ст. 26 Кодексу законів про працю України перелік зроблено виключним. До нього включено осіб обраних на посаду, переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади, осіб, які пройшли стажування під час прийняття на роботу з відривом від основної роботи, а також вагітних жінок, працівників із сімейними обов'язками, які мають дітей віком до трьох років. При цьому, з переліку виключено інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи, осіб, що приймаються на роботу в іншу місцевість та переведених на роботу на інше підприємство, в установу, організацію.

На відміну від ст. 27 Кодексу законів про правцю України, яка не передбачає конкретних випадків встановлення строку випробування до шести місяців, законопроект передбачає можливість встановлення такого строку виключно для керівників юридичних осіб, їх заступників, головних бухгалтерів та їх заступників, керівників відокремлених підрозділів юридичних осіб, а також для інших категорій працівників у випадках, прямо передбачених законом.

Цікавим нововведенням є запропонована законопроектом норма щодо нерозголошення державної, комерційної таємниці та іншої захищеної законом інформації. Так, у разі прийняття чи переведення на роботу, що передбачає допуск до державної таємниці, працівник бере письмове зобов'язання щодо збереження державної таємниці. Якщо працівник у зв'язку з виконанням трудових обов'язків має доступ до інформації, що відповідно до закону визнана комерційною таємницею або іншою захищеною законом інформацією, на вимогу роботодавця під час укладення трудового договору до нього включається умова про нерозголошення цієї таємниці або інформації в період дії трудових відносин і протягом визначеного сторонами строку після їх припинення, а також відповідальність за її порушення. Однак, конкретної санкції за порушення працівником зобов'язань щодо нерозголошення комерційної таємниці або іншої захищеної законом інформації проектом Трудового кодексу України не встановлено.

Всі наведені додаткові умови згідно законопроекту можуть бути включені до трудового договору під час або після його укладання. Зміна обов’язкових та (або) додаткових умов трудового договору допускаються виключно за згодою сторін та оформлюються у письмовій формі, якщо інше не встановлено законом.

Строки трудового договору

Щодо строків трудового договору, зауважимо, що проект Трудового кодексу України передбачає можливість укладання угоди на невизначений і на визначений строк. При цьому, диспозитивною нормою наведено конкретний перелік випадків встановлення строкових трудових відносин. Так, наприклад, трудовий договір на визначений строк може бути укладено для заміщення тимчасово відсутнього працівника, за яким зберігається місце роботи, для виконання робіт, пов'язаних з тимчасовим (до одного року) розширенням виробництва, з керівником юридичної особи чи з творчими працівниками засобів масової інформації, організацій кінематографії, театрів, театральних і концертних організацій, цирків. Передбачено також, що трудовий договір укладається на визначений строк за погодженням сторонами строкового характеру трудових відносин до їх виникнення. У випадку, якщо роботодавець не зможе довести факту такого погодження, трудові відносини вважаються встановленими на невизначений строк.

Таким чином, проект Трудового кодексу визначає дві обов’язкові умови укладання трудового договору на визначений строк. Перша – наявність конкретно визначеного законом випадку встановлення строкових трудових відносин. Друга - погодження з працівником строкового характеру трудових відносин до їх виникнення.

Проект Трудового кодексу України містить положення щодо автоматичної пролонгації трудового договору, укладеного на визначений строк. Якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично триватимуть, трудовий договір вважатиметься продовженим на невизначений строк на тих самих умовах, окрім випадків, прямо передбачених законом.

Окремими нормами законопроекту урегульовані особливості встановлення трудових відносин на строк до двох місяців та права сторін строкового трудового договору, у тому числі, переважне право працівника на прийняття на роботу на наступний період.

Загалом, аналіз проекту Трудового кодексу України свідчить про безумовно позитивні тенденції розвитку вітчизняного трудового законодавства. Навіть одне лише збільшення на третину кількості статей в законопроекті, порівнюючи з діючим кодексом, свідчить про те, що трудові відносини мають бути більш врегульовані. З іншого боку, застарілість Кодексу законів про працю України не може слугувати підставою для поспішного прийняття нового Трудового кодексу України, окремі положення якого, на наш погляд, потребують доопрацювання, зокрема, в частині виникнення трудових відносин.